Прихисток «Ковчег» – дім миру для людей похилого віку, яких торкнулася війна в Україні

Через чотири роки від початку війни в Україні вона й надалі найболючіше вражає тих, хто часто залишається невидимим — людей похилого віку. Як розповів для Vatican News владика Михаїл Бубній, екзарх Одеський Української Греко-Католицької Церкви, своєрідним притулком для кількох десятків людей із прифронтових територій сьогодні став прихисток для самотніх літніх людей «Ковчег». Це дім у селі Ракулове на Одещині, створений для людей похилого віку — біженців війни. Завдяки підтримці Лицарів Колумба заклад зміг продовжити свою діяльність.

Від окупації до рішення

Потреба створення такого прихистку стала очевидною вже на початку повномасштабного вторгнення. «Багато молодих людей і родин виїхали, натомість старші люди часто залишалися, бо все життя прожили у своїх домівках», — пояснює єпископ Михаїл Бубній.

Після кількох місяців російської окупації прифронтових територій, коли стало можливим дістатися до парафіян, масштаб трагедії став очевидним. «Ми побачили дуже критичну ситуацію для цих літніх людей», — розповідає Одеський екзарх.

Дім далеко від фронту

Разом із «Карітас» було ухвалено рішення створити безпечне місце далеко від лінії бойових дій. Вибір припав на Ракулове на півночі Одеської області, де знайшли колишню шкільну будівлю. «Ми відремонтували її та пристосували так, щоб могли приїхати також люди на інвалідних візках», — каже єпископ.

Дім було відкрито у 2023 році. Відтоді через нього пройшло близько 80 осіб, а нині там проживає майже 30 людей похилого віку.

Спільнота і опіка

«Ковчег — це не лише місце проживання. Це спільнота, у якій люди знаходять опіку, спілкування і підтримку, а також можливість відчути себе як удома», — підкреслює єпископ Одеського екзархату.

Важливу роль відіграють спільна молитва, невелика каплиця та щоденні розмови, особливо навесні й улітку, коли мешканці проводять час надворі, ділячись досвідом війни та окупації.

Допомога Лицарів Колумба

Наприкінці 2025 року будинок опинився під загрозою закриття через брак коштів. «Понад 20 осіб могли залишитися без даху над головою», — пригадує владика.

Тоді він звернувся по допомогу до Лицарів Колумба. Завдяки їхній підтримці стало можливим подальше функціонування закладу. «Я дуже вдячний Лицарям Колумба, а особливо тим з Польщі, за солідарність з українським народом», — запевняє владика Михаїл.

За словами отця Василя Колодчина, директора «Карітас Одеса», для прихистку в Ракуловому Лицарі Колумба не є «партнерами ззовні», а частиною їхнього життя.

«З вдячністю згадуємо створення осередку в Балті, радіємо, що о. Андрій Сирко приєднався до братства Лицарів Колумба, а з особливим зворушенням спостерігаємо працю, яку виконують Лицарі. Часті візити братів, жваві розмови зі старшими людьми, молитва та конкретна допомога стали для наших підопічних знаком того, що лицарське братство — це не лише ідея, а щоденна практика любові», — говорить він.

Завдяки допомозі стають самостійними

Отець Андрій Сирко, директор прихистку свідчить, що місцеві Лицарі постійно допомагають людям, які страждають через війну.

Господарська і логістична допомога, виготовлення дерев’яних лавок для підопічних центру чи доставлення продуктових наборів — усе це є практичною участю місцевих братів.

Двоє братів — літніх чоловіків, які були змушені тікати від війни та втратили все — стали підопічними «Ковчег». Через певний час вони вступили до Лицарів Колумба. Завдяки підтримці Ради та отця Андрія вони змогли стати самостійними — тепер мешкають в окремому будинку, а також працюють у центрі: один як охоронець, а інший допомагає психологічно як соціальний працівник.

«Коли ми приїхали сюди, то відчули тишу, бо звикли до обстрілів. Тут люди, які приїжджають, стають спокійнішими», — підкреслює Павло Юр’єв, один із братів.

Дружина Володимира Левицького, також Лицаря Колумба, пані Віра, ділиться враженнями від діяльності прихистку «Ковчег». Вона згадує, що в оновленні старої шкільної будівлі, щоб вона могла служити біженцям, брала участь уся парафія.

Пан Володимир, який є електриком, допомагав і досі допомагає забезпечувати потреби, пов’язані з електрикою. Подружжя є свідками того, як літні люди з осередку в Ракуловому стають щасливішими.

Під час цієї війни родина Левицьких втратила свого сина — і в допомозі прихистку вони знаходять сенс життя, допомагаючи віднайти його й іншим.

Забуті жертви війни

На думку єпископа Михаїла Бубнія, люди похилого віку належать до найбільш забутих жертв цього конфлікту. «Під час війни всі ресурси зосереджені на обороні країни, а соціальна сфера стає дуже бідною», — кажеекзарх Одеський.

Як він зазначає, Церква робить усе можливе, щоб допомогти людям пережити цей час.

Будинок у Ракуловому сьогодні є власністю Церкви, і тривають зусилля, щоб забезпечити його мешканців державною підтримкою. До того часу потрібні подальші кошти, щоб «Ковчег» міг залишатися місцем миру для людей похилого віку, які втратили майже все.

Пресслужба Одеського екзархату

Karol Darmoros Vatican News