Слово владики Михаїла Бубнія до учасників Генеральної Асамблеї Єпископської Конференції Італії

Ваша Еміненціє Кардинале Маттео Марія Дзуппі, Президенте Єпископської Конференції Італії Ваші Еміненції, Екселенції, дорогі учасники 79-ї Генеральної Асамблеї Єпископської Конференції Італії

Перш за все висловлюю щиру подяку за запрошення на цю Генеральну асамблею Його Блаженства Святослава, Отця і Глави Української Греко-Католицької Церкви. На жаль, з огляду на безліч обов’язків та обставини війни в Україні він особисто не зміг взяти участі, тому попросив мене бути його делегатом. Передаю від нього сердечні вітання і щиру вдячність всім членам Італійської Єпископської Конференції в особі її голови Його Еміненції кардинала Маттео Марія Дзуппі за постійну, довголітню та плідну співпрацю із Синодом Єпископів Української Греко-Католицької Церкви та за вашу постійну підтримку різноманітних проектів нашої Церкви, особливо в умовах війни в Україні.

На жаль, передбачуване швидке завершення цього жахливого повномасштабного вторгнення Росії на територію незалежної держави України не справдилося, і сьогодні триває вже третій рік, як Україна великою ціною і жертвою тисяч її громадян, які полягли на полі бою чи були просто невинно вбитими, виборює свою незалежність і право на існування, як окрема держава зі своєю мовою, традицією та культурною спадщиною, водночас захищаючи демократичні європейські цінності та принципи у Східній Європі.

Дехто із Вас, в тому числі і Його еміненція Кардинал Дзуппі відвідали Україну в час війни, і на власні очі побачили це жахіття, яке несе зі собою нова, штучно створена в Росії ідеологія, так звана «доктрина русского міра», що пропагує у ХХІ столітті нову російську імперію з елементами месіанізму на засадах поглинання національних меншин насаджуючи там свою мову, культуру і релігію.

Наведу Вам дорогі учасники асамблеї тільки один реальний приклад, щоб зрозуміти, які наслідки цієї ідеології: на окупованих Росією теренах першим ділом, що вони зробили, це заборонили будь-яку українську символіку і мову; заборонили всі проукраїнські конфесії, в тому числі і нашу УГКЦ; уявіть собі, заборонили навіть діяльність благодійної організації «Карітас Україна»; заборонили рівно ж братерську католицьку організацію «Лицарі Колумба», я вже не говорю про заборону всіх громадських організацій, які плекали українську мову, культуру і традиції.

На сьогоднішній день, подібно як у 2014 році росіяни анексували Крим, вже два із шести храмів мого екзархату, які попали під російську окупацію, росіяни також «анексували» і призначили туди російських священиків. Інші чотири храми закриті і їх очікує така сама доля. Ось приблизно такі наслідки впровадження цієї дуже ганебної та небезпечної ідеології.

Пропри такі не втішні факти, ми єпископи і духовенство та монашество на прифронтових зонах неокупованої України від початку війни перебуваємо зі своїми вірними в цих складних обставинах, часто під ракетними обстрілами, щоб їх підтримувати, бути з ними, молитися, проповідувати Слово Боже, уділяти Святі Тайни, розраджувати і вселяти надію на кращі часи.

Кожна наша парафія перетворилася на гуманітарний штаб для внутрішньо переміщених осіб, які переїхали із зони бойових дій і котрі з огляду на війну втратили все – працю, житло, чи будь які інші засоби для існування. Згадую про це, мої дорогі, бо завдяки вашій фінансовій та матеріальній підтримці і підтримці міжнародної спільноти ми змогли їм хоч трошки допомогти на початках, особливо у перший рік повномасштабної війни, щоб могли вони адаптуватись на новому місці. Дякую Вам за це!

Як Вам відомо, вже майже два роки наші два священики зі згромадження редемптористів, які служили у м. Бердянську, до сьогодні перебувають у російському полоні. Маємо надію, що вони ще живі. Я дякую Святішому Отцеві та Апостольській Столиці, за все те, що вони зробили і продовжують робити для їхнього звільнення, а особливо дякую тут присутньому кардиналові Дзуппі за його місію в цьому питанні.

Україна та її громадяни безмежно вдячні всій міжнародній спільноті з демократичними цінностями, в тому числі Італійській державі та її народові і церкві, за солідарність та підтримку у такий важкий для нашого народу час.

Дякуємо всьому Італійському єпископатові, Вам дорогі владики, Карітасові ІЄК та всій католицькій спільноті Італії за постійну молитву, слова підтримки і діла милосердя, які проявляються через прихисток сотки тисяч біженців з України, велику фінансову підтримку католицької Церкви в Україні, потужні гуманітарні зусилля для допомоги людям, які найбільш постраждали від війни, але особливо вдячні за СЛОВО, яке хоч і завжди мало велику силу, але в сучасному світі і при сучасних технологіях звучить по особливому: сьогодні кожне слово – це наче «зброя», яка потрапивши в мережу інтернет, має глобальний вимір і здатне впливати на думку мільйонів людей та керівників держав.

Мої дорогі співбрати в єпископстві. Зараз скажу вам щось дуже делікатне, як свідок цієї жорстокої війни росії проти України. Прошу не засуджуйте мене занадто. Ми покликані проголошувати Євангеліє, мир, любов ітд. Це правда! Але ми живемо і проповідуємо у конкретному суспільстві, заполітизованому, корумпованому і споживацькому, в суспільстві в якому пропаганда сьогодні перевищує всякі мірки.

Це правда, що всі ми вже втомилися від війни, хочемо її якнайшвидше закінчити і тому в Європі починає масово пропагуватись ідея пацифізму. Що більше, починається звинувачувати Україну, що ніби то вона не хоче сідати за стіл переговорів. Це відкрита брехня і пропаганда російського ворога, який саме розпочав цю жорстоку війну в 21 столітті.

Пригадайте дорогі владики 1994 рік, коли був підписаний Будапештський Меморандум, на якому Україна зріклася ядерного статусу взамін на гарантії безпеки і непорушності кордонів. Підписантами цього меморандуму були: з однієї сторони Україна, а з іншої гарантами виступили такі країни як, США, Велика Британія і Росія, потім з певними застереженнями долучилася ще Франція і Китай. Хто порушив цей меморандум? Чи не Росія? Хто його дотримує – США і Велика Британія, які досі нас підтримують. Хто став жертвою цього меморандуму? Україна звісно. Хто може припинити в даний час війну? Росія, яка порушила міжнародне право. Вона хоче цього? Абсолютно ні!

Навпаки, вона прагне використати атмосферу європейського та світового пацифізму, щоб роззброїти саму Європу, а потім зробити те, що вона зробила з Україною. Крім того, поки Європа думає про роззброєння, Росія, навпаки, масово нарощує виробництво зброї. Ми повинні усвідомлювати, що сьогодні в Європі народжується новий Гітлер. Будьмо обережні! Росія роззброювала Україну понад 30 років, аж поки 24 лютого 2022 року розпочала повномасштабне вторгнення. Пам’ятаєте, на початку 2022 року російський уряд запевнив нас, що не нападе на Україну. І що сталося через місяць? Вночі він запустив ті самі ракети, які Україна добровільно віддала Росії, сподіваючись на її добросусідство та вірячи їхнім словам і серйозно ставлячись до їхніх обіцянок. Сьогодні ми є цього свідомі і знаємо, що не можемо вірити жодному слову нинішньої російської влади.

Вибачте владики, що можливо зайшов задалеко в політику, але така є реальність. І тут йдеться не тільки про Україну, але про глобальну політику і розростання ідеології «руського міра», тобто російської імперії. Як Ви бачите, Україна не боїться протистояти цій сучасній російській диктатурі, але дуже сильно потребує вашої підтримки та підтримки всіх демократичних держав.

Тому на завершення, від імені Його Блаженства Святослава, насмілюся просити Вас дорогі Співбрати у єпископстві та учасники цієї асамблеї, бути адвокатами України, говорити правду про війну в Україні, відважно стати сьогодні на захист тих, хто страждає і кого вбивають та заперечують його право на існування.

Відсвяткувавши в минулу неділю Дар П’ятидесятниці, я бажаю Вам плідної праці і Дару Святого Духа для всіх Ваших пленарних засідань і дискусій, щоб рішення і праця цієї Асамблеї були для духовного збагачення Італійської католицької Церкви і на добро синодального шляху його вірних та всієї нашої Католицької Церкви. Щиро вдячний за вашу увагу і терпеливість!

22 травня 2024 року, Ватикан