Божий дар є великим, але від нас залежить, як ми його використаємо: екскурсія до рисових чеків на Херсонщині

Кліматичні умови та природні ресурси України є унікальними. Українець, який подорожує своєю країною або просто цікавиться її природними особливостями, не перестає дивуватися та захоплюватися нею.

До одного із таких особливих і цікавих місць Херсонщини завітав екореферент Одеського екзархату отець Дмитро Онуфрик. 30 червня отець Дмитро разом із дітьми вирушив на  екскурсію до чеків із рисовими насадженнями у Скадовському районі.

Більшість учасників екскурсії знали про вирощування рисових культур в їхньому районі, але не розуміли, як це можливо реалізувати на нашій території, адже для цього потрібна велика кількість води.

Для дітей та екореферента екскурсію провів працівник одного із підприємств, яке займається насадженням рису. Багато цікавих деталей відкрилося під час екскурсії: вода для рису береться із Північно-Кримського каналу, в якому тече вода із Дніпра.

Україна і рисові чеки – здавалося, щось несумісне, але це реальність і люди почали займатись вирощуванням рису на цій території ще з 60-х років.

11 червня 1963 року було засновано Скадовську дослідну станцію рисосіяння. У 2003 році дослідна станція рису УААН реорганізована в Інститут рису УААН. У 2010 році Інститут рису УААН перейменований в Інститут рису НААН.

За роки існування Інституту вчені створили та передали на державне сортовипробування понад 40 нових сортів рису, з яких 14 занесено до Державного Реєстру сортів рослин України. Розроблено закриту рисову зрошувальну систему із замкненим циклом водообігу і повторним використанням дренажно-скидних вод, введено в дію її дослідний зразок на площі 450 га.

Незважаючи на великі успіхи у розвитку в даній галузі, яка працює для користі людини, існує також  ряд загроз, які часто залежать від людського фактору, а саме: нераціонального використання водних ресурсів, адже не всі підприємства використовують закриту рисову зрошувальну систему, надмірного використання хімічних елементів, завдяки авіації, що не раз наносить шкоду суміжним посівам та найголовніше – це те, що офіційно чи неофіційно, але по факту насичену воду хімікатами із рисових чеків спускають у море, що саме по собі є недопустимим.

Божий дар є великим, але від нас залежить, що ми з ним будемо робити, як використовуватимемо для добра чи шкоди.

 

 

Інформаційна служба Бюро УГКЦ з питань екології