Єпископи УГКЦ: «Корупція – суспільно небезпечне явище, а з християнського погляду – гріх»

Корупційну дію вчиняють як ті, що вимагають хабар і приймають його, так і ті, що пропонують хабар і дають його, ідеться в Посланні Синоду Єпископів Києво-Галицького Верховного Архиєпископства УГКЦ «Про подолання моральної недуги корупції».

Корупція визначається в Посланні як суспільно небезпечне явище, а з християнського погляду – гріх. Вона одна з найбільших внутрішніх загроз України, «яка в сучасних умовах гальмує розвиток економіки та громадянського суспільства, навіть більше – несе загрозу самій національній безпеці нашої держави». Корупція в Україні, вважають єпископи УГКЦ, набула ознак системного явища, яке поширює свій негативний вплив на всі сфери суспільного буття.

«Рівень корупції, – сказано в Посланні, –  є своєрідним показником морального стану суспільства в цілому та кожної особи зокрема. Може з’явитися ілюзія, що корупція полегшує життя, але вона повільно руйнує суспільний організм та серця людей».

Першопричиною корупції, нагадують автори документа, є «гріховна прив’язаність людського серця до тлінних і минущих благ світу цього, які людина помилково вважає своїм справжнім скарбом, живучи так, начебто Бога немає».

Святіший Отець Франциск у своїй книжці «Зцілитися від корупції» підкреслює, що скорумпована особа «не знає ні братерства, ні приязні, для неї існують лише співучасники». Корумповане суспільство поступово розхитується та розпадається, у ньому втрачається розуміння загального блага. Таке суспільство перетворюється на набір ватаг, де переважають кумівство і клановість.

Відповідальними за корупцію, ідеться в Посланні, є всі його члени. Проте найбільшу відповідальність «мають ті, хто в особливий спосіб покликаний служити загальному добру – державна влада та представники політичної спільноти». Водночас «на органах державної влади лежить перша відповідальність за здійснення заходів щодо оздоровлення суспільного організму від цієї смертоносної недуги та створення таких умов, які б унеможливлювали виникнення чи поширення цього руйнівного явища».

На всіляку підтримку та похвалу заслуговують ті свідомі та чесні громадяни, які не погоджуються на гріх корупції, встають до боротьби проти цього морального і суспільного зла. Церква підтримує також різні суспільні ініціативи та громадські організації, які об’єднують чесних і принципових людей задля протидії та поборення явища корупції в нашому суспільстві. «Вельми похвальним було б, якби такі групи поставали в середовищах, які найбільше податливі на гріх корупції, наприклад: у судовій системі, у сфері медицини, у правоохоронних органах, у митній та податковій службі, а особливо – у ділянці освіти, оскільки цей гріх в освітніх закладах має чи не найбільш згубні наслідки, бо сіє моральне спустошення в молодих душах, відбираючи їм надію та деморалізуючи їх», – сказано в Посланні.

«Утім, – переконані єпископи, – як показує досвід різних країн, подолати корупцію неможливо лише за допомогою громадських ініціатив, зовнішнього примусу чи каральної сили державного закону. Зцілення від цього гріха та преображення людського серця можливе тільки через визвольну силу Божественної благодаті та відкритість людини до Бога, який милосердиться над нею. Тому Церква кличе своїх вірних до навернення задля подолання цього зла через витривалу співпрацю з благодаттю Святого Духа, який здатний очистити людське серце».

Прес-служба Одеського екзархату

За матеріалами сторінки: Департаменту інформації УГКЦ