«Ця нагорода належить усім»: як священник УГКЦ зберіг парафію в окупованому Бериславі
Голова комісії охорони здорв’я Одеського екзархату, парох парафії Мучеників Макавейських УГКЦ о. Олександр Більський будував церкву на Херсонщині десять років. За дев’ять місяців окупації новозбудована церква УГКЦ стала єдиним місцем, де щодня годували 130–150 людей. Тепер місто зруйноване на 95%, але громада живе. Про це о. Олександр Більський розповів у програмі Христини Парубій «Історії людей поруч» на каналі «Еспресо».
З декількох осіб — до власного храму
Спочатку парафіяни збиралися в невеликому будинку, згодом встановили вагончик. На першу Літургію на Водохреще прийшло близько 30 людей. Місцеві сприймали греко-католиків із підозрою — на півдні України домінувала російська православна церква з величними храмами. «Нас сприймали як секту», — згадує священник.
Але громада зростала. Щороку прибували нові родини, і напередодні лютого 2022 року парафія налічувала 17 родин, а богослужіння відвідували близько 30 осіб. Завдяки пожертвам парафіян і благодійників з різних куточків України та з-за кордону впродовж десяти років було збудовано церкву Мучеників Макавейських — на найкрасивішому місці Берислава, на березі Каховського моря.
«Нашу церкву будували всією Україною і цілим світом — як Патріарший собор. Парафії із Заходу, з Рима, з Болоньї. Вона була майже готова до освячення — але прийшла війна», — згадує о. Олександр Більський.
Дев’ять місяців окупації: «П’ять хлібів і дві риби»
24 лютого 2022 року застало священника на Львівщині, де він збирав кошти на завершення будівництва. Місто Берислав окупували. Церква залишилася без пастиря — але не без людей.
Уже за три-чотири дні після початку вторгнення о. Олександр телефоном зв’язався з парафіянами, які залишилися в місті, і запропонував відновити роботу благодійної кухні, що діяла ще до окупації. Вони погодилися. Кухню назвали символічно: «П’ять хлібів і дві риби».
Упродовж дев’яти місяців окупації церква була відкрита щодня. Волонтери готували й роздавали від 130 до 150 повноцінних обідів. Люди приходили навіть із сусідніх сіл.
«Ми дійсно були як ті апостоли — нічого не мали. Лише мінімальні ресурси, щоб не дати людям зголодніти», — розповідає священник.
Молитва під дулами автоматів
Одного ранку о 5-й годині зателефонувала парафіянка — активна учасниця благодійної кухні. Біля її хати стояло близько 20 озброєних солдатів. Жінка мала йти готувати обіди, але боялася вийти надвір.
«Беріть вервицю, виходьте, зачиняйте двері — і просто йдіть між ними, молячись», — порадив священник.
Через 15 хвилин вона зателефонувала зі сльозами: «Вони навіть не глянули на мене. Я ніколи так ревно не молилася».
«Місто зруйноване на 95%»
Коли у листопаді 2022 року Берислав звільнили, священник повернувся. Те, що він побачив, важко передати словами. Відступаючи, росіяни зруйнували майже все — не залишилося ні світла, ні газу, ні води, ні зв’язку. «Коли ми відновили богослужіння, наша церква була повністю заповнена. Люди, яких ми годували на кухні, почали приходити молитися», – каже свящееник. Сьогодні в місті живе близько 200 людей — переважно в підвалах.
«Карітас Берислав»: від кухні до інклюзивного центру
4 квітня 2023 року з благословення правлячого екзарха Одеського владики Михаїла Бубнія, о. Олександр Більський заснував благодійний фонд «Карітас Берислав». За підтримки «Карітас України» та міжнародних партнерів фонд розгорнув широку діяльність для постраждалих.
Дитячий простір «Будинок щастя» відвідує близько 200 дітей. Також створено інклюзивний центр для 15 дітей з особливими потребами, яких підвозять із навколишніх сіл. Люди приходять не лише за матеріальною допомогою, а й за підтримкою, спільнотою та надією.
«Карітас» залучає до роботи і самих переселенців — вони стають частиною команди волонтерів. «Ми даємо їм базове, а потім запрошуємо долучитися. Це дає людям відчуття, що вони потрібні», — пояснює о. Олександр.
Нагорода — для всіх
За служіння громаді о. Олександр Більський отримав нагороду — «Хрест громадянських заслуг». Проте сам священник відмовляється вважати цю відзнаку своєю.
«Ця нагорода — не моя. Вона належить усім волонтерам, усім жертводавцям, які допомагали і фізично, і молитовно — і під час окупації, і після деокупації нашого Берислава», — каже священник.
Церква на березі Каховського моря досі стоїть — пошкоджена, але ціла. Священник вірить, що одного дня зможе відслужити в ній першу Літургію — ту саму, яку так і не вдалося провести в лютому 2022 року.
Пресслужба Одеського екзархату