«Попри війну молоді люди шукають себе у цьому світі, намагаються реалізовувати свої мрії» – голова молодіжної комісії Одеського екзархату о. Андрій Кремза

Рік тому, 19 жовтня, владика Михаїл Бубній, екзарх Одеський призначив нововисвяченого отця-диякона, випускника Київської Трьохсвятительської Духовної Семінарії, головою молодіжної комісії Одеського екзархату. За цей рік уже отець Андрій встиг не лише адаптувати комісію до нових реалій в час війни, але й залучити молодь до активного життя Церкви.

В інтерв’ю ми обговорили, як змінилася роль Церкви у житті молоді в умовах війни, як молодіжні програми допомагають підтримувати моральний дух у складні часи. Отець поділився своїми думками про те, як важливо слухати молодь та надавати їй підтримку, а також про плани на майбутнє, які можуть допомогти молодим людям знайти своє місце в Церкві та суспільстві.

Отче Андрію, ось уже минув рік, як владика Михаїл Бубній призначив вас головою молодіжної комісії Одеського екзархату. Як Ви сприйняли своє призначення? Які були Ваші очікування на початку?

Для мене це було несподівано, адже ще зовсім нещодавно я був семінаристом. Через певний проміжок часу і з благословення преосвященного владики Михаїла я став дияконом, і буквально за декілька днів дізнався, що владика також благословив мене на служіння для молоді в ролі голови молодіжної комісії. Я дякую Богові та владиці насамперед за таку величезну довіру. Я дуже люблю молодь, адже вони мене надихають. Спочатку я хвилювався, чи впораюся з цією важливою місією, але за допомогою Бога розпочав свою працю. Мої очікування важко описати, оскільки для мене це було щось нове, проте я приємно здивувався, наскільки молодь шукає Бога і прагне бути з Ним.

Опишіть, будь ласка, молодіжне середовище на півдні України. Які його особливості та виклики Ви бачите?

У сьогоднішній час війни ми стикаємося з багатьма викликами. Багато молодих людей покинули свої домівки, адже, на жаль, у нас часто трапляються обстріли, і тому значно менше молоді залишилося тут. Та молодь, яка залишається на території Одеського екзархату, сьогодні спантеличена війною і не може нормально працювати, розвиватися та навчатися, адже обстріли дуже сильно впливають на їхній емоційний стан. Попри все, я можу ствердно сказати, що молоді люди зараз значно активніше почали шукати Бога. Більше того, вони почали розуміти Бога не як Того, Хто десь дуже далеко, а як Того, Хто безпосередньо є дуже близько біля кожного з них. Я вважаю, що зараз народжується особлива молодь, яка добре знає Бога і прагне бути з Ним у якомога тісніших відносинах. Я це бачу під час регулярних зустрічей, які наша комісія у справах молоді організовує.

Як війна вплинула на духовні потреби молоді та на душпастирство молоді?

Війна — це завжди хаос. Та варто розуміти, що хаос також не є вічним. Сьогодні багато молодих людей починають усвідомлювати дуже просту й важливу істину, що наш Господь Ісус Христос є вічним і є Творцем усього доброго. Він здатний перемогти в будь-якій війні. Диявол намагається своєю брехнею створити ілюзію, що він всемогутній і сильний, але, як ми знаємо: “Немає нічого захованого, що не стало б явним, ані таємного, що не стало б відомим і не вийшло на яв” (Лк 8:17). Сьогодні молодь шукає спільноти, вона прагне, щоб її чули й не залишали наодинці в цей жахливий час війни. Церква сьогодні, як добра мати, робить усе необхідне, щоб молодь відчувала себе у спільноті й не була покинутою.

Які, на Вашу думку, найбільші виклики стоять перед Церквою у залученні молоді в наш час?

Найбільшим викликом, безперечно, є війна. Якщо до війни ми мали можливість організовувати з’їзди молоді Одеського екзархату та проводити масштабні зустрічі, то зараз через питання безпеки ми цього робити не можемо. Це перше. Друге — неможливо зібрати багато молодих людей, адже вони знаходяться у різних куточках світу, шукаючи прихистку.

Розкажіть про молодіжні ініціативи, які наразі діють в Одеському екзархаті. Які з них, на Вашу думку, є найбільш успішними і чому?

Зараз в нашому екзархаті проходять регулярні зустрічі з молоддю для того, щоб творити спільноту. Під час цих зустрічей молоді люди мають можливість брати участь у спільній Божественній Літургії та, за потреби, приступити до сповіді чи духовної розмови. Ці зустрічі, з міркувань безпеки, організовуються двічі на місяць і недалеко від бомбосховища. Щороку ми намагаємося під час Великого посту організовувати реколекції. Також разом із Патріаршою комісією у справах молоді УГКЦ організовуються поїздки за кордон, щоб дати можливість молоді, яка залишилася тут, хоча б трохи забути про війну. Разом із комісією ми також проводимо різного роду святкові зустрічі, пов’язані з нашими українськими традиціями, щоб не забувати свою історію, яку ворог так прагне знищити.

Чи є у Вас окремі програми для вимушених переселенців або молоді, яка постраждала від війни? Які результати вони дають?

На даний момент кожна особа, яка потребує підтримки та розради, може отримати її під час наших зустрічей з молоддю або звернутися за допомогою безпосередньо до мене як голови молодіжної комісії. Ну і, звичайно, як я вже говорив раніше, вимушено переселені особи залучаються до різного роду відпочинкових та пізнавальних поїздок, а також інших чудових ініціатив.

Як Церква може допомогти молоді знайти відповіді на складні питання віри в сучасному світі, особливо в умовах війни?

Зараз дуже важливо вміти слухати молодь і бути присутніми поруч із нею. Сьогодні Церква своєю присутністю через різного роду духовну та матеріальну допомогу прагне сказати: “Не бійся, бо Я з тобою! Не тривожся, бо Я — Бог твій! Я додам тобі сили, Я тобі допоможу, підтримаю тебе переможною правицею Моєю” (Іс 41, 10).

Як Ви оцінюєте участь молоді в житті Одеського екзархату? Чи є приклади спільних заходів з іншими молодіжними спільнотами?

Я оцінюю участь молоді дуже позитивно. Коли я бачу молоді серця, які горять заради Бога, то розумію, що немає нічого неможливого. Хочу зазначити, що наша комісія у справах молоді Одеського екзархату УГКЦ — це люди, які справді зацікавлені своєю працею. Спільно з Патріаршою комісією у справах молоді ми часто організовуємо різного роду ініціативи, і це чудово. Завдяки такій плідній співпраці молодь розширює свої горизонти спілкування.

Яку роль відіграє сім’я у формуванні віри молодих людей? Як Церква може співпрацювати з сім’ями для зміцнення віри підростаючого покоління?

Я думаю, що кожен з нас знає: сім’я — це місце, де народжується любов один до одного та до Бога. Сім’я — це маленька церковна спільнота, з якої все починається. Тому важливо, щоб у сім’ї був присутній Бог, аби дитина, яка підростає, мала певне розуміння, хто сотворив цей світ і яка є безмежна любов Бога до нас. Власне, потрібно наголошувати сім’ям, що Бог — це люблячий Батько, який завжди поруч з нами, навіть тоді, коли ми не є поруч з Ним. Це про вірність, але не ту, яку може собі уявити людина, а про ту, яку нам пропонує Господь — вічну та незмінну. Безсумнівно, потрібно проводити катехизації, певного роду зустрічі та ініціативи для ширення Божого Слова. І все це Церква робить, але кожна особа повинна вміти сказати Богові “Так”, щоб дозволити Йому діяти у житті цієї людини.

Які плани у Вас на найближчі роки щодо розвитку праці з молоддю в екзархаті? Які проєкти для молоді Ви хотіли б реалізувати наступного року?

На даний етап у нашому екзархаті є повноцінна комісія у справах молоді, яка складається з 7 осіб і має власний статут та оновлену емблему, затверджену Владикою Михаїлом. Таке оновлення нам вдалося здійснити за цей рік. Дуже хочеться, щоб Господь Бог благословив нас усіх на справедливий мир в Україні. Тоді можна буде організувати масштабний з’їзд молоді та багато інших чудових подій.

Що для Вас було найважчим у роботі з молоддю за цей рік? Як це вплинуло на ваш пастирський досвід?

Кожна праця потребує повної віддачі, але коли ти священик, ти повинен навчитися бути всюди, де потребують допомоги. Тому буває так, що просто не вистачає часу, щоб усе встигнути. Я дякую Богові, що провадить мене та допомагає у цій важливій місії нести живе Слово Боже. Дякую, що Господь дав таких чудових людей у комісії у справах молоді Одеського екзархату, які розуміють мене як священика і не бояться брати на себе відповідальність. Вони всіма своїми силами підтримують нашу спільну діяльність для добра Церкви та народу. Для мене це неоціненний пастирський досвід, коли ти розумієш, що там, де не вистачає часу, Бог надсилає потрібних людей на допомогу.

Як робота з молоддю надихає Вас особисто або змінює ваші власні погляди?

Я розумію, що наша молодь є дуже спраглою Бога. Я бачу, як вони тягнуться до пізнання істини, до пізнання Бога. Я багато в чому завдячую їм, бо, бачачи цей великий інтерес та іскру в їхніх очах, я неодноразово надихався на працю. Мені хочеться зробити щось добре, якось показати їм Бога тут, на землі. Я вбачаю велику сміливість у нашій молоді. Попри війну молоді люди шукають себе у цьому світі, намагаються реалізовувати свої мрії. Для мене це чудовий приклад незламності нашого народу.

Якими Ви бачите молодих лідерів Церкви майбутнього? Які риси або навички їм потрібні, щоб стати важливою частиною церковної спільноти?

Лідер, я вважаю, — це той, хто готовий послужити, а не той, хто хоче, щоб йому служили. Ми маємо чудовий приклад Христа, який служив людям. Якщо ми навчимося з юнацького віку служити один одному, то одного чудового дня у цьому світі не буде місця для всього роду тоталітарних режимів — вони просто зникнуть, адже не буде егоїзму. Ось що важливо: вкладати в серця молоді, пояснювати їм, що великий той, хто вміє служити з любов’ю, як Бог. Хлопці та дівчата — це ті, кого Господь кличе до себе, вони рівні у гідності. Не можна казати, що хтось має покликання вищого рангу, важливішого, а хтось — нижчого. Як чоловіки, так і жінки є рівними в очах Бога. Я вважаю, що кожен може бути лідером, дотримуючись простого принципу служіння іншим.

Розмовляв Микола Мудрик

Пресслужба Одеського екзархату