Слово владики Михаїла Бубнія, екзарха Одеського під час Святкової Академії з нагоди 150-ти ліття від дня народження праведного митрополита Андрея Шептицького

Слава Ісусу Христу!

Всесвітліші, всечесні та преподобні отці, преподобні сестри монахині, високодостойні представники влади та культури, вельмишановні учасники цієї святкової Академії!

Найперше дозвольте усіх Вас привітати і одночасно щиро подякувати організаторам і всім тут присутнім, що не пожаліли свого дорогоцінного часу, відклали всі свої особисті справи, щоб взяти участь у сьогоднішній святковій Академії з нагоди року праведного митрополита Андрея Шептицького і його 150-ти ліття від дня народження.

Праведний митрополит Андрей Шептицький, це постать непересічна і надзвичайна. Мабуть, не буде перебільшенням, якщо скажу, що це велетень духа в історії нашої Церкви та українського народу, адже заслуги його перед ними є надзвичайно великими і цінними. Словами навіть важко оцінити той внесок, який зробив Митрополит для Церкви, суспільства і держави загалом. За його мудрі настанови й великі труди він отримав багато народних імен, таких як: Український Мойсей, Духовний будівничий, Провідник української нації, Великий і святий митрополит.

Його діяльність охоплює найрізноманітніші сфери не тільки церковного, але і суспільного життя. Найголовнішою – це звичайно, сфера церковно-релігійного життя. Як добрий пастир він дбав про доручені йому Богом овечки та вівці (звичайно в біблійному значені цього слова); всіляко стараючись піднести духовне життя в українському народі – по містах і селах засновував читальні, школи, сиротинці, шпиталі та інш.. Крім цього, великою була його екуменічна діяльність, бо однією із найбільших ідей його життя була ідея Церковної єдності, яку він завжди намагався втілити у життя при спілкуванні з різними конфесіями. Саме він був ініціатором тзв. Велеградських з’їздів (1907–1927 рр.), участь в яких брали представники різних християнських конфесій. Він багато дбав і про добру формацію майбутніх священиків та богословів, в особливий спосіб опікуючись Львівською Духовною семінарією. Заснував Львівську Богословську Академію та Українське богословське наукове товариство.

Досвідчивши глибоко-духовної монашої школи і засмакувавши «ангельського життя», митрополит Андрей не міг не піклувався про розвиток чернечого життя та його інституцій на українських землях. Незважаючи на дуже складні воєнні часи першої половини ХХ ст.. – дві Світові війни, буремні революції, зміни політичних властей, час великих катаклізмів, погрози, переслідування, ув’язнення і хворобу, він за час свого митрополичого служіння зумів: провести певні реформи монашого життя, заснувати нові чини та згромадження, укласти монаші правила і всіляко заопікуватися їхнім розвитком та діяльністю, підтримуючи їх так духовно, як і матеріально.

Він, будучи главою УГКЦ дбав не тільки про духовний розвиток своєї пастви, але рівно ж і про піднесення добробуту та рівня життя своїх співгромадян. Він займався підприємницькою діяльністю, а всі зароблені гроші вкладав в освіту, мистецтво, шпиталі, розвиток церкви, допомогу сиротам і ще багато інших благодійних проектів він підтримував. Митрополит Шептицький мав власні засади ведення бізнесу; був прихильником інновацій, науки і новітніх технологій. Він мав надзвичайний Божий дар – а це непересічний інтелект, Божу мудрість та організаторські здібності, якими він обдаровував тогочасне українське суспільство в якому жив.

Коли представляється життя та ідеї митрополита Андрея Шептицького на міжнародних конференціях, європейці дивуються, що у нас були особистості такого рівня. Шептицький-підприємець ще на початку ХХ ст. заснував страхові товариства, запроваджував мікро-каси для громад, в яких вони зберігали свої заощадження і на основі тзв. кооперації розвивали сільський та міський бізнеси. Саме на цьому утворилася також банківська система селянських коштів, на базі яких Митрополит заснував близько 20 народних банків. Соціальний світогляд і економічні вчення  Шептицького випереджали вчення  всієї католицької церкви на десятиліття. Митрополит побудував дуже багато підприємств, заснував народну нафтову унію, профінансував будівництво майже 120 кілометрів залізниці, мав у планах будівництво кіностудії та іншші проекти, якби на перешкоді не стала Друга Світова війна. Все це взаємодіяло на основі кооперації селян. До недавна про все це ще не знали ані українське середовище, ані світ, бо радянська влада багато чого ліквідувала і засекретила всі архіви Праведного Митрополита Шептицького, адже його ідеї аж ніяк не збігалися із пролетаріатом, пропонованим більшовицькою системою.

Ще можна дуже багато говорити про цього Українського Велетня, але я не хотівби відкривати всіх секретів, щоб ті що після мене будуть виступати, мали також можливість це зробити.

Нехай ця наша сьогоднішня зустріч і роздуми про Великого Митрополита Андрея надихають і стимулюють нас до ще більшого відкриття цієї постаті та його мудрих ідей, щоб у сьогоднішніх також не простих обставинах не втрачати надії, а за прикладом Праведного Митрополита Андрея молитися і робити все необхідне для збудування “Рідної хати” – тобто нашої рідної, всенаціональної Хати-Батьківщини, як висловився Митрополит у своєму творі під цією назвою.

Щиро дякую всім вам за увагу!