Привітальне слово владики Михаїла Бубнія на відкритті конференції (синоду) єпископів Лютеранської церкви

Ваші Преосвященства!

Достойні члени, учасники та гості цієї Єпископської Конференції (Синоду) Лютеранської Церкви!

Насамперед дозвольте мені висловити щиросердечну подяку усім Вам, а зокрема Його Преосвященству Серге Машевському, за запрошення на це достойне сьогоднішнє зібрання та можливість звернутися до Вас зі словом.

Запрошення мене на цю Конференцію є свідченням про нашу з Вами довголітню добру співпрацю на славу Божу, добра Христової Церкви та українського народу. В час, коли наша держава переживає дуже важкий шлях її становлення, коли точиться війна на Сході, коли гинуть наші захисники і мешканці цієї «кривавої зони», яка називається зоною АТО, і до якої вже призвичаїлося наше вухо, солідарність суспільства, а особливо солідарність міжконфесійна, є надзвичайно важливою справою. В нашому славному, припортовому місті Одесі ця солідарність та відкритість між нашими церквами на екуменічний діалог та співпрацю по особливому відображається і переживається. Кілька разів на рік, завдяки гостинності Його Преосвященства Броніслава, ми маємо можливість зустрічатися в його Катедрі на спільних молитвах за єдність християн, в часі Великого Посту разом молимося Хресну Дорогу. На запрошення Його Преосвященства Серге представники нашої церкви мали нагоду святкувати разом з Вами Різдво Христове, а при нагоді державних свят спільно творимо молитву і даємо свідчення своєї віри. Завдяки гостинності Вашої Церкви, минулого року ми мали можливість провести молодіжно-катехитичну зустріч «Брейн-ринг», за що Вам складаю моє глибоке визнання та щире спасибі. Це далеко не всі перераховані заходи, в яких ми можемо творити одну велику християнську родину та свідчити на практиці про євангельську любов та відкритість наших церков на діалог.

Сьогоднішнє зібрання Єпископів Вашої церкви свідчить про її життя та діяльність, про те, що пастирі Церкви Христової прагнуть разом молитися, вирішувати актуальні церковні питання, відчитуючи знаки часу, та звертати свій погляд у майбутнє, щоб під проводом Святого Духа провадити повірений люд Божий до спасіння. На останньому Синоді Єпископів Української Греко-Католицької Церкви, який проходив у вересні минулого року в місті Львові, наші єпископи зосередилися на темі «Дияконія», тобто Служіння. Застановлялися ми над тим, як покращити своє служіння як пастирів Церкви Христової, як заохотити наше духовенство, монашество та вірних до соціального служіння, та у який спосіб плекати в них духа жертовності і милосердя у такі складні для сучасної України часи. Створили ми окремий відділ соціального служіння і доручили йому опрацювати особливу програму розвитку соціального служіння, яке має охопити всі верстви населення, зокрема найбільш потребуючі особи і родини, а це: опіка над в’язнями, малозабезпеченими, багатодітними, хворими, переселенцями, безпритульними, опіка над родинами загиблих воїнів, пораненими воїнами, що повернулися з війни, та їхня реабілітація. Сподіваємося, що така програма стимулюватиме духовенство та вірних нашої церкви до звернення свого погляду в сторону ближнього, щоб автентично жити Євангелієм: «Те, що ви вчинили одному з моїх братів найменших, те мені ви вчинили» (Мт. 25, 40).

Думаю, що Ваше сьогоднішнє зібрання як пастирів Христової Церкви на цій Конференції також покликане для того, аби застановлятися над актуальними церковними питаннями і відповідати на виклики сьогодення. Я щиро бажаю Вам ласки Духа Святого, щоб провадив Вашими засіданнями і надихав до прийняття таких рішень, які приносили б рясні євангельські плоди на славу Божу та добра Вашої Церкви і вірних.

З молитвою і пошаною до усіх Вас з надією на подальшу співпрацю.

21 лютого 2017 року Божого, Одеса