Звернення Архиєрейського Синоду УГКЦ в Україні щодо екологічної ситуації в Україні

Це Звернення було затверджене на вісімдесят дев’ятій сесії Архиєрейського Синоду УГКЦ в Україні, яка відбулася 19-20 листопада 2021 року у Львові-Брюховичах.

ЗВЕРНЕННЯ

Архиєрейського Синоду УГКЦ в Україні

щодо екологічної ситуації в Україні

«Створіння очікує нетерпляче виявлення синів Божих». Рим. 8, 19

Дорогі в Христі!

Кліматичний саміт (СОР 26) у Глазго з новою актуальністю привернув увагу світової громадськості до крихкого екологічного балансу планети, глобальної небезпеки, пов’язаної з антропогенними змінами клімату, та необхідності невідкладного об’єднання зусиль усіх задля збереження нашого спільного природного дому.

Предметом особливого занепокоєння є екологічна ситуація в Україні. І це не лишень трагічна спадщина Чорнобильської катастрофи, яка призвела до широкомасштабного радіоактивного забруднення, багатомільярдних економічних втрат, чисельних соціально-екологічних і медичних проблем, які фокусуються в долях постраждалих.

Вагомої шкоди природному довкіллю завдає війна на Сході України. Незліченна кількість снарядів, мін і гранат понівечили землю та отруїли її токсичними хімічними речовинами. Крім забруднення повітря, землі та води, до катастрофічних екологічних наслідків призводять лісові та степові пожежі, спричинені артобстрілами та умисними підпалами в тактичних цілях. Від полум’я війни на Сході України вже постраждали сотні тисяч гектарів степової та лісової рослинності, зокрема й заповідної. При цьому слід узяти до уваги, що основні масиви лісів у межах зони АТО є штучними насадженнями на піщаних аренах, і після вигорання на місці лісу відкриваються оголені піски, не вкриті флорою та відкриті для ерозії.

За даними Державної екологічної інспекції, нестача чистої питної води, забруднення повітря та відходи – ці проблеми є найбільш нагальними нині для українців. Повний перелік екологічних викликів вийшов би за рамки цього Звернення. Однак варто загострити увагу громадськості також на таких проблемах, як виснаження та деградація земель; забруднення ґрунтів і підземних вод відходами тваринництва та мінеральними добривами й отрутохімікатами, які надмірно використовуються в сільському господарстві; забруднення довкілля значними обсягами накопичених промислових і побутових відходів; забудова зелених зон у містах; знищення природи неконтрольованим видобутком бурштину; масове вирубування лісів, зокрема на схилах Карпат.

Ми є частиною створеної Богом природи, забруднюючи та знищуючи яку, стаємо жертвами власної діяльності. Дихаючи забрудненим повітрям, п’ючи забруднену воду та споживаючи продукти харчування, вирощені на забрудненій землі, ми наражаємо на небезпеку власне здоров’я та життя і добро наших ближніх. Згідно з даними Всесвітньої організації здоров’я, близько чверті всіх захворювань мають екологічне походження, тобто спричинені негативним станом природного довкілля. Тому й не дивно, що на тлі несприятливої екологічної ситуації в нашій країні погіршується здоров’я населення і зменшується середня очікувана тривалість життя, за якою Україна посідає одне з останніх місць на континенті.

По-хижацьки вирубуючи ліси, виснажуючи землю та інші природні ресурси, забруднюючи та руйнуючи наш спільний природний дім, ми підриваємо основи суспільного добробуту та національної безпеки, порушуємо заповіді справедливості, а також зазіхаємо на фундаментальні права на здорове та безпечне довкілля сучасників і прийдешніх поколінь.

Вагомість, складність і далекосяжність екологічних викликів прирікає на поразку будь-яке симптоматичне лікування довкілля і, відповідно, вимагає комплексного аналізу причин екологічної кризи, а також об’єднання зусиль, спрямованих на її подолання.

Святіший Отець Франциск закликає нас в енцикліці «Laudato Si» (Славен будь) піклуватися про природне довкілля як спільний дім, дарований людству Богом, і в особливий спосіб звертає увагу на етичні та духовні причини екологічних проблем, що вимагає від нас пошуку можливих рішень не лише в царині технології, а передусім через зміни в людині, інакше нам вдасться позбутися хіба що симптомів проблеми (п. 9). Згідно з ученням Папи, у корені екологічної кризи лежить криза самої людини, зокрема такі явища, як глобалізація технократичної парадигми, радикальний антропоцентризм, суспільний егоїзм, етичний релятивізм, споживацька ментальність та жадоба швидкої наживи.

Церква Христова не може стояти осторонь екологічних викликів. Підносячи голос на захист природи, вона піклується також про благо людини, її гідність, здоров’я та життя, які суттєво залежать від якісного стану навколишнього середовища (спільного природного дому).

У світлі Святого Письма та християнської віри наше природне довкілля і світ, що в ньому живемо, – це унікальне й дуже добре творіння Бога (див. Бут. 1, 31), яке в усій його різноманітності і взаємній пов’язаності Господь довіряє людині «порати і доглядати» (Бут. 2, 15). Творець дає нам світ як безцінний дар, який потрібно із вдячністю прийняти, оберігати, ділитися ним у дусі любові та солідарності і примножувати для блага ближніх і прийдешніх поколінь.

У Катехизмі «Христос – наша Пасха» читаємо: «Людина, яка своєю діяльністю шкодить довкіллю – руйнує Боже творіння, невід’ємною частиною якого є вона сама. Вона грішить не лише стосовно творіння, а й стосовно самої себе та Бога. У цьому сенсі йдеться про екологічний гріх, який полягає в безвідповідальній поведінці людини стосовно Божого творіння. Цей гріх є важким злочином проти життя сучасної цивілізації та життя майбутніх поколінь» (п. 995).

У цьому контексті закликаємо всіх наших вірних та всіх людей доброї волі до глибокого екологічного навернення! Зважаючи на те, що соціально-екологічні проблеми України є чисельними, вагомими та багатогранними, то й зусилля, спрямовані на їх розв’язання, повинні мати комплексний і сталий характер всеохопного сталого розвитку. Дієва відповідь на сучасні екологічні виклики залежить від нас усіх, починаючи від влади та державних природоохоронних органів, освітньо-виховних інституцій і громадських організацій, і аж до окремих громадян. Кожен учасник суспільного процесу покликаний зробити свій внесок для збереження спільного природного дому, відповідно до принципів загального блага, солідарності, справедливості та субсидіарності.

Органи державної влади закликаємо приділити особливу увагу налагодженню ефективної системи державного моніторингу навколишнього природного середовища, вдосконаленню екологічного законодавства та забезпеченню його дієвості на загальнонаціональному, регіональному та локальному рівнях.

Необхідною є соціально-екологічна політика, заснована на концепції інтегральної екології та сталого розвитку суспільства, направленого на забезпечення потреб усіх членів суспільства за умови збереження та поетапного відтворення природного довкілля, з особливим акцентом на екологізації економіки, виробництва та споживання.

Органи місцевого самоврядування, зокрема старостів і голів та штатних екологів об’єднаних громад, на яких у нових реаліях адміністративної реформи та децентралізації лягає особлива роль і відповідальність щодо догляду за чистотою та збереженням спільного природного дому (нагляду за дотриманням природоохоронного законодавства), прохаємо сумлінно виконувати ці важливі обов’язки. Рівно ж кожен свідомий громадянин не має права залишитися байдужим до місцевих екологічних викликів та проблем і покликаний долучитися до їх вирішення.

Усіх відповідальних за освітній процес закликаємо усвідомити важливість забезпечення якісної освіти та виховання задля плекання високої екологічної свідомості та культури поведінки.

Екологічна освіта повинна мати неперервний, комплексний, міждисциплінарний та інтегрований (цілісний) характер і слугувати як для здобування професійних знань, так і для підвищення загальної еколого-правової обізнаності, формування екологічної відповідальності та співчуття, а також отримання навичок раціонального та бережливого використання природних ресурсів (енергії, тепла, води тощо) у повсякденному житті. Екологічні знання, цінності й чесноти належить прищеплювати вже з найменших років у дитячих садках, загальноосвітніх школах, а згодом у вищих навчальних закладах.

У наш час дуже важливе значення для формування екологічної свідомості мають засоби масової інформації (телебачення, радіо, газети і часописи, інтернет-медіа, екореклама тощо), які впливають практично на все населення країни, формуючи громадську думку і особисте ставлення до довкілля. Вони повинні слугувати оперативному, дієвому і максимальному поширенню екологічної інформації, повідомляючи про можливі технічні рішення та більш дружні до природи моделі поведінки, вчасно попереджувати про екологічну небезпеку і сприяти запобіганню екологічним катастрофам.

Без сумніву, особлива роль належить сім’ї, яка покликана стати колискою екологічної культури, першим місцем, де ми вчимося виявляти любов та повагу до Бога, до ближніх і до природи. Саме тут маємо засвоїти, як правильно використовувати речі, дбати про чистоту і порядок, з повагою ставитися до місцевої екосистеми, навчитися азів енергоефективності, сталого споживання та дружнього ставлення до природи.

Зокрема звертаємося до душпастирів, нагадуючи їм про святий обов’язок плекати культуру християнської відповідальності за Боже створіння в рамках душпастирської діяльності, як-от під час проголошення Божого слова (катехизація), літургійного життя та служіння ближньому. Глибше та цілісніше пізнаючи правди віри про Бога – Творця і Спасителя, зростаючи в молитві та чеснотах, ми стаємо здатними до відновлення та преображення світу силою Божої життєдайної любові.

Досвід показує, що процес формування екологічної свідомості є успішніший тоді, коли він пов’язаний із конкретними ділами. Добрий приклад заохочує до наслідування, тому врахування екологічних складових у межах загальної діяльності Церкви, включно з екологічним будівництвом, підвищенням рівня енергоефективності сакральних та інших церковних будівель, залученням відновних джерел енергії, впровадженням системи роздільного збору відходів та більш сталої мобільності, можуть стати дієвим свідченням Бога в сучасному світі (нова євангелізація).

Кожен мусить усвідомити особисту відповідальність за збереження нашого спільного дому, що не має обмежуватися окремими зовнішніми акціями, наприклад висаджуванням дерев чи прибиранням довкілля. Потрібний цілісний підхід і стала настанова, що проявляються в якісно нових екологічних стилях життя (у Христі) та вчинках мудрого і бережливого ставлення до речей, одягу, житла, транспорту, води, енергії та інших природних ресурсів у всіх без винятку сферах життя та діяльності.

Усвідомлюючи багатогранні взаємозв’язки між моральним законом, людиною та її довкіллям, намагаючись вирішувати екологічні проблеми солідарно, всебічно та в їх корені, плекаючи цілісну екологію всіх вимірів життя та діяльності людини, стаємо гідними управителями Божих дарів, здатними захистити наш спільний дім, зберегти та примножити природну спадщину Творця.

Нехай всемилостивий Господь наповнить нас своєю благодаттю та через християнське свідчення в сучасному світі здійснить слова псалмоспівця: «Зішлеш Твій Дух, – вони оживають і Ти відновлюєш лице землі» (Пс. 104, 30).

Благословення Господнє на вас!

Від імені Архиєрейського Cиноду УГКЦ в Україні

† СВЯТОСЛАВ

Дано в Києві,

при Патріаршому соборі Воскресіння Христового,

у день Святого апостола і євангелиста Матея,

29 листопада 2021 року Божого