Серед запропонованих учасниками проектів змін були ініціативи створення громадських просторів та груп з вирішення соціальних проблем міста. Проект «Велика спільнота» (автор – Дмитро Король, громадський активіст) спрямований на допомогу мешканцям Одеси у побудові алгоритмів вирішення проблем соціального, юридичного характеру, а також орієнтований на створення громадсько активного простору, де б обговорювали актуальні питання для Одеси та одеситів. Схожого напрямку, але дещо вужчої орієнтації був проект ще одного громадського активіста Георгія Содоля, пов’язаний із актуальною тепер методикою збирання та обробки фактів минувшини – усною історією. Автор має на меті зібрати свідчення ветеранів Одеси, які брали участь у подіях Другої світової війни. Така ініціатива могла б об’єднати сучасників тих подій та показати багатовекторність «межевої » історії ХХ століття, з іншого боку – зустрічі з учасниками також привернули б увагу до умов життя та соціальної (не)захищеності цієї верстви населення. Окрім того, п. Георгій запропонував реорганізацію шахових клубів Одеси у справі використання термінології, адже дотепер в шахових колах міста та області широко використовують російську термінологію. Звичайно, цей факт не викликав жодних суперечностей в радянські часи, проте в умовах Незалежної України нове шахове покоління мало б подбати про творення та підтримку українських відповідників певних термінів. Подібну соціальну спрямованість має проект Римми Дівнич, заступника директора по роботі із залізницею ПАТ «Ексімнафтопродукт», котра запропонувала власну програму посилення соціалізації людей з вадами слуху. Авторка декілька років працює з цією соціальною групою, перекладаючи богослужіння чи проводячи катехитичні зустрічі, хоч це не є її основним фахом. Наразі, відчуваючи брак соціалізації та потребу в більш свідомому й активному житті цих людей як християн, п. Римма працює над програмою заходів для людей з вадами слуху в Одесі, зокрема бере участь в організації фестивалю міжконфесійної християнської молоді з вадами слуху – «Серпневі зустрічі».

Учасники програми також звернулися до проблем просвітницького характеру та реформ у сфері освіти. Богдана Катаржук, помічник народного депутата ВРУ, як юрист окреслила проблеми методики викладання правознавства в загальноосвітніх закладах України та запропонувала проект закону, за допомогою якого можна було б зробити цей предмет більш практичним для учнів, вказуючи на безпосередню дію та використання тих чи інших законів та норм. Власне, до зміненої навчальної програми дисципліни добре було б увести окремий час для представлення Компендіуму соціальної доктрини Церкви. Своєрідним продовженням теми виховання громадсько активного та духовно здорового суспільства були два наступні проекти: історика Світлани Кучеренко про популяризацію духовної спадщини громадського діяча, публіциста та письменника Юрія Липи, діяльність якого хибно та суперечливо трактують в Одесі; та Нелі Кузнєцової, доцента кафедри педагогіки ОНУ ім. І. Мечникова, про введення в навчальний процес університетів так званих «соціальних модулів», основним завданням яких було б представлення духовної величі особистостей рідного краю, у нашому випадку – видатних постатей Одеси, які могли б надихнути сучасну молодь власним прикладом у духовно-моральному, християнському поступі. Дотичним до цього блоку був вже існуючий проект української книгарні-кав’ярні Одеси, директорка якої – Галина Дольник, котра протягом тривалого часу очолювала Одеське товариство «Просвіта» – поділилася візіями щодо підвищення попиту на україномовну книгу в регіоні шляхом посилення інтерактивності пропагування української культури та сучасної української літератури зокрема. У свою чергу, своєрідним продовженням ідеї інтерактивності подання українського контексту в Одесі став проект та водночас відкрита пропозиція для учасників від студентки ПНПУ ім. К. Ушинського Наталії Броницької – організувати флеш-моб з масового виконання та аудіо-запису Псалтиря українською мовою. На думку авторки, ця богослужбова книга є об’єднуючою для християн різних конфесій та юдеїв, що важливо з огляду на специфіку одеського релігійного контексту, а читання фахового перекладу Псалтиря українською може відкрити для одеситів давно знайомі псалми у новому світлі та звучанні.

Серед презентованих проектів був і такий, що порушував тему екуменічного єднання між християнами різних конфесій в Одесі та Україні загалом. Василь Новаковець, координатор магістерської програми Української баптистської теологічної семінарії, звернув увагу на міжконфесійний діалог в академічній сфері та його відмінність у вищих духовних та світських закладах, наголосив на проблемі та водночас необхідності плекання моральної складової як невід’ємної частини навчального процесу.

Під час п’ятьох модулів дві учасниці, доценти кафедри філософії, соціології та менеджменту соціокультурної діяльності ПНПУ ім. К. Ушинського, також працювали над написанням наукових робіт: Зоя Атаманюк написала наукову статтю «Свобода – сутнісна характеристика людського буття», Оксана Петінова доопрацьовує четвертий розділ дисертаційного дослідження «Економічна людина у соціально-філософському дискурсі», використовуючи доповіді спікерів на соціально-економічну тематику.

Цікаво було почути проекти учасників, що стосувалися «християнської реформи» у сфері бізнесу. Зокрема, Ольга Лаптєва, директор меблевого салону, презентувала програму тренінгу, який вже неодноразово проводила за час програми для підлеглих власного та сусідніх філіалів меблевої мережі. Одним із головних завдань цього тренінгу було змінити орієнтацію колег з так званого «бізнесу продажу та цілей» на «бізнес місії», що зміщує акцент із «заробітчанської свідомості» на духовно-моральне здоров’я працівника, що позитивно впливає на його здатність підвищувати кількість замовлень та якість виконаної роботи. Іван Єсипович, регіональний представник фірми з постачання медобладнання, представив проект реорганізації власної підприємницької діяльності відповідно до норм Соціальної доктрини Церкви, наголошуючи на відповідальності такого виду бізнесу, оскільки він безпосередньо пов’язаний із якістю лікування.

Після другого «економічного модуля» Анастасія Журавель, адміністратор Одеського культурного центру, запустила власний проект студії дитячої творчості «Малинка», в основу якої поклала орієнтир на християнське духовно-моральне виховання дітей. Учасниця презентувала проект подальшого розвитку та покращення роботи цієї ініціативи.

Унікальною була доповідь Андрія Лаптєва, контрактного військовослужбовця технічних військ ВСУ, про проблеми та виклики, які постають перед молодими юнаками, які щойно приходять на службу. Наскрізною є проблема саморозвитку та підтримки морально-етичних якостей та постанов військового в особливих умовах військової дисципліни, що подекуди потребує збалансування. Зокрема Андрій Лаптєв запропонував низку заходів, зустрічей зі своїми побратимами по службі на теми, що порушують питання людської гідності, честі військовослужбовця, духовно-моральних принципів окремої людини та спільноти загалом.

Протягом п’ятьох модулів сертифікатної програми учасники мали нагоду почути доповіді провідних спікерів України з таких тематик: економіка та банківська справа в Україні, історія та сучасність приведення в дію Компендіуму соціальної доктрини Церкви, відродження кооперативного руху в Україні та духовні основи ведення успішного бізнесу, побудова громадського суспільства в Україні та міжрелігійний діалог як складова миру в державі, біоетичні та екологічні виклики в людському мікро- і макрокосмосі, медіаграмотність та специфіка ведення гібридної війни у світі та в Україні зокрема. Завершальним етапом навчання і водночас своєрідною проміжною та єднаючою ланкою між теорією та практикою став тренінг з пошуку в собі й розвитку лідерських здібностей – «Моральне лідерство: стань тим, ким ти є». Серед топ-спікерів програми були: проректор з питань призначення та місії УКУ Мирослав Маринович, президент Асоціації українських банків Олександр Сугоняко, доктор соціальної економіки, президент Українського кооперативного альянсу Зиновій Свереда, військовий капелан УГКЦ о. Андрій Зелінський, доктор морального богослов’я, керівник бюро з питань екології УГКЦ Володимир Шеремета, доктор біоетики Марія Ярема, голова центру протидії корупції УГКЦ Петро Дарморіс, кандидат наук із соціальних комунікацій, релігійний журналіст Юліана Лавриш, директор ГО «Європейський інститут соціальних комунікацій» Олександр Доброєр, доктор богослов’я, голова Центру міжконфесійного та міжрелігійного діалогу «Лібертас» Тарас Дзюбанський, доктор суспільних наук, директор Української соціальної академії о. Михайло Мельник.

Варто наголосити, що сертифікатна програма від початку не була запланована як суто лекційний курс, але за основну мету організатори поставили створення навчально-дискусійного майданчика, активної групи ініціативних людей міста Одеси та області, які, будучи представниками різних сфер суспільно-політичного життя регіону, могли б передати отримані знання у власні професійні середовища, створюючи таким чином подібні малі групи, де б основні християнські засади Соціальної доктрини Церкви набували свого практичного застосування.

«До участі у програмі були запрошені представники різних верств населення, сфер діяльності та віросповідання, – підсумовуючи п’ятимісячну діяльність, сказав ініціатор і керівник сертифікатної програми, завідувач кафедри богослов’я УКУ Віктор Жуковський. – Наша програма була відкритою для всіх зацікавлених та активних одеситів. Проте на самому початку, у самій назві нашого проекту було наголошено, що ми шукаємо саме християнські відповіді на сьогочасні суспільні виклики. І в цій відкритій позиції ми насправді хотіли наголосити на ще одному, зазвичай невидимому, виклику: сьогодні модно говорити про Христа без Христа. Перефразовуючи, поясню: на тренінгах, конференціях, що пов’язані з соціальною етикою, лідерством та побудовою громадянського суспільства в Україні розповідають про моральні засади будь-якої діяльності, успішність котрої прямо пропорційно залежить від правильних ціннісних орієнтирів та віри в людину. Ми говоримо про Христа, проповідуємо Його вчення, ніби вибачаючись перед секулярним світом, намагаємося усе подати так, щоб нікого не образити, не зачепити почуття людей інших соціальних груп. Це омана, яка породжує комплекси перед власним віросповіданням, а ще гірше – й надалі латентно приховує міф, буцімто християнство існує як архаїчна культура, що не може давати адекватні та конструктивні відповіді сучасним викликам глобалізації, мультикультурації, секуляризації тощо. Сьогоднішні презентації наших учасників показали, як можна спростувати цей міф, якщо знати до яких християнських джерел звертатися, зокрема я маю на увазі Компендіум соціальної доктрини Католицької Церкви. Саме цей документ у більшості випадків став практичним посібником для наших учасників».

Повідомила Ніна Поліщук