Глава Церкви пригадав, що саме цією іконою Папа Франциск відкрив Рік Божого милосердя у Вселенській Церкві: «Уже сам факт, що Святіший Отець довідався про неї, є надзвичайним. Пригадую, як ми випадково розповіли про цю ікону папському проповідникові по закінченні реколекцій, які він провадив для владик латинського та візантійського обрядів в листопаді. Він тоді дуже здивувався, що культ Божого милосердя у Східній Церкві  набагато давніший, аніж у Західній», – розповів Блаженніший Святослав.

А ще більшим здивуванням тоді для реколектанта стало те, що Двері милосердя, які Папа прагнув широко відкрити перед сучасною людиною, у духовній традицій християнського Сходу не є чимось матеріальним, а є особою. «Тими Дверима милосердя для людства, через які Божа любов увійшла в цей світ, через яку воплотився Син Божий, котрий вилив на наше людство благодать Духа Святого, є Пречиста Діва Марія. І він розповів Папі про цей древній культ УГКЦ вже на папських реколекціях перед Різдвом минулого року. Святіший Отець захотів побачити цю ікону. Навіть більше, він попросив, аби її привезли до Рима. Тож ця ікона стала офіційною цього Року в УГКЦ і символом Божого милосердя для всього людства у Вселенській Церкві», – продовжив архиєрей.

Він зауважив, що цього року виповнилося двадцять років з моменту коронації цієї ікони святим Папою Іваном Павлом II. «Сьогодні ми прагнемо разом перед  її очима просити Божого милосердя для Церкви і українського народу. Ми хочемо з цією іконою пройти вулицями  княжого Львова і внести її в храм УКУ, який освятимо завтра і який буде присвячений Премудрості Божій – Софії. Бо що є більш мудрого і більш таїнственного, що може більш глибоко пояснити зміст Божої премудрості людині, як благовість Євангелія про Боже милосердя», – сказав Предстоятель УГКЦ.

Завданням усієї університетської спільноти є застановитися над тим, як не лише розвивати богословську науку, а і як жити відповідно до віри в сучасному світі. «Нехай Мати Божа «Милосердя двері» для кожного з нас відкриє двері Небесного Царства. Молімося до неї словами древнього гімну, який молиться кожен священик, перш ніж почати Літургію: «Милосердя двері відкрий нам, Благословенна Богородице, щоб ми, на тебе надіючись, не загинули, а від усякого лиха тобою визволилися. Бо ти є спасіння роду християнського. Усю надію мою на тебе покладаю, Мати Божа, збережи мене під покровом твоїм», – попросив проповідник.

Після цього колона з єпископами, духовенством та мирянами вирушила із собору до новозведеного студентського храму УКУ. Ікону почергово несли викладачі, студенти та працівники УКУ. Шлях молитовної ходи пролягав попри тюрму на Лонцького, де й відбулася перша духовна наука, яку провадив о. д-р Михайло Димид, перший ректор УКУ: «Кожна людина у світі потребує милосердя. Милосердя для християнина – це натхнення для майбутнього життя. Це дар, який має божественне походження, оскільки є плодом Святого Духа. Милосердя важливе нарівні з вірою і надією, тому Церква вважає його християнською чеснотою».

За словами священика, щоб бути милосердним до інших, потрібно насамперед зазнати милосердя до себе. Це означає не тільки його прийняти, а й осмислити, пережити. Отець Михайло навів приклади того, як ми можемо переосмислювати Боже милосердя у своєму житті: народитися на образ і подобу Божу (не всім цей шанс даний, оскільки багатьох вбивають ще до народження); мати родину і Батьківщину; бути охрещеним, щоб належати до Христового Тіла – Церкви. «Ми нині переживаємо Боже милосердя через прославу Бога цією молитовною ходою у супроводі чудотворної ікони Ярославської Божої Матері», – додав священик.

Інша зупинка, де відбулася духовна застанова, була поряд із Академією сухопутних військ і її провадив владика Борис (Гудзяк), президент УКУ. «Як добре нам йти сьогодні з іконою по місті. Ми йдемо, аби навчитися, куди правильно йти, а також, щоб у цій прощі бути разом. Це не ідея, бо ми не йдемо із партійним квитком, а з любов’ю в серці. Нас провадить Богородиця…» – звернувся він до прочан. На думку єпископа, університет є місцем ідей, але «храм, до якого ми йдемо, є в центрі університету». «Ви бачили, як сьогодні на нашу ходу дивилися люди з балконів і кафе. А це тому, що коли ми йдемо разом, то це вражає людей, бо ми віддзеркалюємо любов Бога – Отця, і Сина, і Святого Духа. Нехай наша маленька проща буде для нас нагадуванням про те, як нам іти в мирі, у радості, у певності, що Бог благословить», – додав єпископ.

Останньою духовною зупинкою був  храм Новомучеників УГКЦ біля УКУ. Тут духовну науку виголосив о. д-р Богдан Прах, ректор УКУ. «П’ятнадцять років тому на цьому місці зупинився святий Іван Павло II, аби короткою молитвою, благанням про Боже милосердя дати нам надію, що ми можемо здійснити великий задум для добра всієї нашої Церкви. Знаком цього є наріжний камінь, який посвятив Папа і який є біля новозбудованої храму УКУ», – сказав ректор.

Отець Богдан додав, що з перших днів, коли Христос був серед учнів, то великим знаком свідчення в Його часи було мучеництво. Саме мученики на початках християнства давали дещо незрозумілі знаки суспільству, але лише потім люди їх зрозуміли. «Мученики свідчили правду, любили один одного, чинили діла милосердя, приймали велике Боже милосердя. Сучасні мученики, яких славимо в цьому храмі, в тюремних камерах свідчили Христа, на допитах свідчили Христа, в особистій молитві свідчили Христа, вмираючи свідчили Христа. Усі вони просили Бога про силу, ласку і милосердя, щоб вони могли витримати. Нехай цей день стане джерелом великої духовної відваги, щоб іти поруч із Ним, а Він з нами. Бо найбільший скарб християнина – стати свідком Христа», – підсумував він.

Після цього Блаженніший Святослав переніс мощі блаженного Миколая Чарнецького до нового студентського храму УКУ Софії – Премудрості Божої. А потім Глава Церкви очолив Вечірню з литією в новому храмі УКУ.

Департамент інформації УГКЦ