«Канікули з Богом» на теренах Одеського екзархату
З 6 по 26 серпня 2016 р., з благословення Правлячого Екзарха Одеського владики Михаїла (Бубнія), відбувалися дитячі парафіяльні табори «Канікули з Богом» на теренах Одеського екзархату УГКЦ.
Організатором була місійна група з Львівщини на чолі з о. Василем Ліницею, ЧНІ. Ці «Канікули з Богом» були першим етапом у підготовці до великих парафіяльних місій, що мають невдовзі відбутися.
Місійна група складалася із семи осіб, які не побоялися покинути свої звичні і рідні землі, парафії, щоби послужити на Херсонщині та Кіровоградщині. Серед них – священик, двоє монахинь та четверо молодих людей – аніматорів з Новояворівська, що на Львівщині. Водночас відбувалися табори у трьох населених пунктах, тому на парафії табір організовували кілька осіб.
Кожен табір на парафії тривав шість днів – з неділі і до п’ятниці. Загалом вдалося провести табори у десятьох населених пунктах Херсонського, Скадовського та Кіровоградського деканатів: у Чорнобаївці, Зеленівці, Зміївці, Птахівці, Тарасівці, Скадовську, Володимирівці, Червоновершці та Кропивницькому.
Тема цьогорічних таборів «Бог – наш Тато». Кожен день починався Божественною Літургією, після якої діти разом з аніматорами пізнавали основи віри, співали, гралися, танцювали та робили багато цікавинок своїми руками.
Аніматор Віталій Павук розповідає: «Спершу було незвично працювати з невеликою групкою дітей. Зазвичай на таких таборах, у Західній Україні, збирається чимало дітвори. Проте кожна дитина, яка приходила – дуже цінна і важлива.»
«Правду кажучи, це було дуже нелегко – залишити своє літо і покинути плани, друзів, щоби майже на місяць поїхати так далеко від дому. Насправді, в перші дні було дуже важко. Діти були різні, але кожна дитина зокрема потребувала тепла і любові. Мабуть, найприємніші моменти – це коли тебе обіймають 🙂 » – ділиться Андріяна Баран, аніматор.
Табір мав на меті наблизити дітей до Бога та Церкви. Подекуди це відбувалося у дуже видимий спосіб: під час табору у с. Птахівка діти готувалися до першої Сповіді та Урочистого Святого Причастя, а у с. Володимирівка троє дітей прийняли Таїнство Хрещення.
«Це літо показало, що ми тут, вдома, справді маємо дуже багато: те, що для нас є звичним – дітки півдня сприймають як феномен. Для нас недільна Літургія – цілком звичне явище, коли величавий храм переповнений людьми, коли зранку чути звуки дзвонів, які кожні дві години закликають до спільної молитви, коли ми чуємо чотириголосий хор і просто перебуваємо у атмосфері молитви. На Півдні – це зовсім не так. Церковці – невеличкі, здебільшого це каплички, на Літургії переважно люди старшого віку, які мають свої особливі наспіви, а молодь, молодь боїться церкви, бо це загрожує їм бути неприйнятими однолітками. Щоби це змінити, потрібно прикласти справді багато зусиль та і промовляти до людей мовою Євангелія Христового.
Ці діти – справді відкриті та щирі. Вони готові вчитися, приймати і чути все, що їм дають. І головне – роблять це з такою любов’ю та щирістю, що хочеться бути з ними ще і ще», – розповідає Маруся Дацко, аніматор.
Завершувався кожен табір великою грою: веселощі і серйозні завдання, захопливі змагання і радісні пісні ставали завершальним акордом. На згадку учасники таборів отримали брелочки із зображенням ікони Матері Божої Неустанної Помочі та ікони-символу року Божого Милосердя – Христос із ягням на плечах.
«Час проведений на півдні України із маленькими янголятами – надзвичайно цінний та незабутній. Це час, коли ти мав змогу засіяти у їхні серця зернятка віри та поділитися своїм досвідом. Ми, аніматори, старалися провести з ними час весело і корисно. Забавляли дітей танцями, іграми та співами, проте в пріоритеті було повчання Святого Письма, більше пізнання Бога. Діти вражали своїм вмінням слухати та вчитися все більше та більше. Кожного дня ми вивчали вірш із Святого Письма і коли в кінці дітки хором напам’ять розповідали їх, то дух перехоплює, серце радіє і ти розумієш, що твоя праця дає плоди. Спільна Свята Літургія, молитви та співи додавали натхнення на весь день. Неможливо передати словами те, яку насолоду приносить “Канікули з Богом”. Саме в такий момент ти відчуваєш, як сильно Бог нас любить і як ми Його потребуємо.
“Бог наш тато” – ми із дітворою це відчули!» – ділиться враженнями Юля Павук, аніматор.
Прес-служба Одеського екзархату УГКЦ
матеріали: Андріяна Баран
{gallery}stories/01.09.16{/gallery}