РІЗДВЯНЕ ПОСЛАННЯ ВЛАДИКИ МИХАЇЛА БУБНІЯ

Всесвітлішим та Всечесним Отцям,

Преподобним Ченцям і Черницям,

Достойним Братам Лицарів Колумба,

Возлюбленим у Христі братам і сестрам Одеського екзархату,

Всім людям доброї волі!

Христос Рождається! Славімо Його!

«І Слово стало тілом і оселилося між нами» (Йо. 1,14).

Любі у Христі Сестри і Брати!

Святкуючи цьогорічне свято Різдва Христового ми знову і знову стаємо перед великим таїнством Божої любові. Вічний Бог, Творець неба і землі, входить у нашу людську історію як немовля, потребуючи захисту, тепла і любові. Він народжується не в царському палаці, а в убогих яслах; не серед сильних світу цього, а серед простих пастушків. У такий спосіб Господь обирає шлях смирення, щоб бути максимально близьким до кожної людини, особливо до тих, хто страждає, щоб бути близьким до кожного з нас.

Цьогорічне Різдво ми знову переживаємо у надзвичайно важкий час. Війна Росії проти України триває вже одинадцятий рік, і наш народ щоденно платить високу ціну за право жити вільно у своїй Батьківщині. Сирени, вибухи, біль, сльози, руїни, смерть і розлука стали частиною щоденної реальності. Особливо відчутно це тут, на Півдні України, в межах Одеського екзархату, де поруч із морем і морськими портами останніми тижнями, вдень та вночі не вщухають звуки сирен та напружене в надії очікування завтрашнього дня. І саме в цей час з іншої сторони звучить Різдвяна звістка ангела: «Не бійтесь, бо я звіщаю вам велику радість… Сьогодні народився вам… Спаситель, він же Христос Господь» (Лк. 2,10–11).

Бог не залишив нас у війні! Таємниця Різдва відкриває нам глибоку правду: Бог не є далеким спостерігачем людського болю. Він не дивиться на страждання світу з висоти неба, але входить у саму його середину. Христос народжується саме у світі, зраненому гріхом, опанованого насильством і страхом, а зі своїм приходом Він освячує кожну людську сльозу, кожну ніч без сну і кожен зойк болю. Він входить у саму глибину нашого страху і страждання, щоб принести нам надію, про що свідчать рядки Святого Писання: «Він наші недуги взяв на себе, він ніс на собі наші болі» Іс. 53,4). Ці пророчі слова ми сьогодні читаємо не лише як спогад про минуле, але як живу реальність війни. Христос є поруч із тими, хто ховається від обстрілів; із тими, хто втратив дім; із тими, хто стоїть на блокпостах і в окопах; із тими, хто хоронить своїх близьких. Він – не осторонь. Він поруч із нами.

Новонароджений Ісус приходить у світ, де вже панує несправедливість і жорстокість. Місто Вифлеєм одразу стає для Нього місцем загрози, а ясла — знаком вразливості. Свята Родина змушена тікати від насильства, рятуючи життя Дитини. Так Христос від самого початку ділить долю переслідуваних, вигнанців та біженців: «Вставши Йосиф, узяв уночі дитятко та його матір і пішов у Єгипет» (Мт. 2, 14). У цьому світлі ми бачимо, що війна не є місцем відсутності Бога. Навпаки — саме там, де людина стоїть на межі своїх сил, Христос стає найближчим: «Я з вами по всі дні аж до кінця віку» (Мт. 28, 20) — це не абстрактна обіцянка, а щоденна присутність Бога серед руїн, тривоги, втрат і страждань.

Христос з нами у війні також тому, що Він Сам зазнав несправедливого насильства. Його життя завершилося не земною перемогою чи тріумфом, а хрестом. Але саме через хрест прийшло воскресіння. Це дає нам силу вірити, що жертва нашого народу не є марною, що правда і життя мають останнє слово. Каже Ісус до своїх учнів: «У світі страждатимете. Але будьте відважні: Я переміг світ» (Йо. 16, 33). Ці слова Ісуса сьогодні звернені й до України, до кожного воїна, кожної матері, кожного священника і кожної дитини, яка засинає під звуки обстрілів або сирен.

Коли ми стверджуємо, що Христос з нами у війні, ми не освячуємо насильство і не звикаємо до зла. Ми визнаємо, що Бог є поруч із тими, хто захищає життя, свободу і людську гідність. Христос — з тими, хто чинить опір несправедливості, і робить це не з ненависті, а з любові до ближніх і до своєї Батьківщини. Тому кожна молитва на фронті, кожен хрестик на грудях воїна, кожне благословення перед дорогою – є знаком того, що Бог не покинув Свій народ. «Коли Бог за нас, хто проти нас?» – каже святий апостол Павло в листі до Римлян (Рим. 8, 31). Отже, Різдво у час війни стає не сентиментальним спогадом, але актом віри. Ми проголошуємо, що навіть у темряві війни народжується Світло, яке темрява не здатна подолати.

Особливе місце у нашій різдвяній молитві займають захисники і захисниці України. Саме завдяки вашій жертовності, дорогі Хлопці та Дівчата, ми маємо можливість святкувати Різдво, збиратися на молитву, жити і служити. «Ніхто не має більшої любові за ту, коли хто душу свою кладе за друзів своїх», каже Христос (Йо. 15,13).Ці Його слова сьогодні стають живою реальністю на фронті, у бліндажах, на морі, в небі, у шпиталях і в найнебезпечніших місцях на полі бою.

Дорогі воїни! Ви стоїте на сторожі життя, захищаючи не лише територію, а й людську гідність, свободу і право бути українцем чи українкою. Нехай новонароджений Христос буде вашим захистом і силою. Нехай ангели, які сповістили пастушкам мир, охороняють вас у хвилини небезпеки. Моя молитва сьогодні особливо за поранених, за тих, хто перебуває в полоні, за родини загиблих воїнів. Нехай Господь прийме жертву полеглих у Свої обійми та зцілить серця тих, хто залишився.

Дорогі отці нашого екзархату! Ваше служіння сьогодні є особливо вимогливим. Ви є пастирями у прифронтовій реальності, служителями надії серед тривог і сирен. Ви стаєте поруч із людьми у найвразливіші моменти їхнього життя. «Благаю вас, пасіть довірене вам Боже стадо, наглядаючи за ним не з примусу, а добровільно, по-божому» (1 Пт. 5,2). Дякую вам за вашу вірність, витривалість і жертовну любов. Дякую за відкриті храми, за духовне, соціальне, гуманітарне і медичне служіння; дякую за молитву і присутність там, де, з людської точки зору, важко бути. Різдво нагадує нам, що світло народжується у темряві. Навіть одна свічка здатна розсіяти морок. Так і кожна парафія, кожна громада, кожна родина чи спільнота може стати місцем, де Христос знову народжується.

Своєю молитвою і любов’ю огортаю дорогих наших отців та вірян на окупованих територіях і бажаю, щоб Різдвяна звістка ангела принесла добру новину про народження Спасителя і завершення цієї несправедливої війни.

Молімося за справедливий мир для України, за навернення агресора, за відновлення того, що зруйнувала ця жорстока війна і за зцілення ран нашого народу. Нехай це Різдво зміцнить нас у переконанні, що Бог є з нами — і тому майбутнє належить життю, а не війні. Нехай новонароджений Христос благословить всіх нас, наш Екзархат, Південь України, наших військових, духовенство та всі наші родини.

Христос Рождається! Славімо Його!

+ МИХАЇЛ (БУБНІЙ),

Екзарх Одеського екзархату УГКЦ

Голова патріаршої комісії у справах монашества

Національний Капелан Лицарів Колумба в Україні

Дано в Одесі

при Катедральному храмі св. Андрія Первозванного

дня 23 грудня 2025 р.Б.