Хрещення під обстрілами: як віра допомагає виживати. Історія о. Ігоря Макара з Херсонщини

В умовах постійних загроз і обстрілів, кількість Тайни Хрещення у Херсоні в Зеленівці на парафії Різдва Пресвятої Богородиці Одеського екзархату зростає. Декан Херсонський о. Ігор Макар, розповідає, що люди, переживши дев’ять місяців окупації та постійні небезпеки, все більше звертаються до Бога, шукаючи надію та підтримку. Він ділиться історіями, які яскраво ілюструють, як віра допомагає витримати найскладніші випробування і чому кількість Хрещень збільшується.

Отче Ігор, ми бачимо в інтернеті з ваших публікацій, що в цей непростий час кількість Тайни Хрещення на вашій парафії зростає. Що, на вашу думку, спонукає людей приходити до храму попри постійні обстріли?

Сьогодні в Зеленівці були дуже сильні обстріли (розмова відбулася 30 жовтня). Було близько дев’яти прильотів, зовсім недалеко від нас. Багато будинків постраждало, але, слава Богу, всі люди залишилися живими і неушкодженими. Ми ховалися в укритті в карітасі з волонтерами.

Раніше, до війни, люди якось не так часто задумувалися про Бога. Хіба що приходили до церкви, щоб освятити щось або виконати християнський обов’язок похорону чи інше. А війна все змінила, особливо окупація. Ті дев’ять місяців окупації, дев’ять місяців тривоги і дев’ять місяців віри в те, що Україна переможе, змусили людей покластися лише на Бога і Збройні Сили України. І ось ми дочекалися цього. Люди повірили в чудо і силу Божу.

Скільки відбулося хрещень від часу звільнення Херсонщини?

Від початку звільнення Херсона від російської окупації я вже охрестив 14 дітей. Одну дитину охрестив у 2022 році одразу після звільнення Зеленівки з окупації, трьох — у 2023-му році, а вже 10 дітей охрестив у 2024-му році, хоча цей рік ще не завершився. Не знаю, яка ситуація буде далі, але знаю, що будуть ще хрещення.

До початку війни до храму на хрещення приносили дітей, які уже мали рік, два, або й три роки. А тепер ситуація дуже змінилася. Зараз я хрещу немовлят, які мають два-три тижні. Досить маленькі діти. І що головне, що ці діти народжені в Херсоні. Пологовий у нас закритий, а жінки народжують дітей і хочуть бути приналежними до нашої Церкви і в нас хрестять своїх немовлят.  

Зараз збільшилася кількість людей, які шукають Бога, і в Бозі знаходять єдину розраду. Попри те, що до церкви йти далеко, люди йдуть, незважаючи на щоденну небезпеку, розуміючи, що можуть не дійти до храму і навіть не повернутися додому. Але йдуть з вірою, щоб подякувати Богові за все. Ніч проходить в очікуванні ранку, бо обстріли є і вдень, і вночі.

Розповім про один випадок із військовим, який перебував у Зеленівці. Його дитина народилася у Миколаєві, але він хотів охрестити її саме в Зеленівці. Вони з хресними батьками приїхали на хрещення, попри небезпеку, і охрестили дитину на парафії Різдва Пресвятої Богородиці, до якої вони приналежні.

Чи є особливі моменти або історії з хрещень, які вас найбільше вразили або запам’яталися?

Було два таких особливих моменти, які б я хотів розповісти. Під час окупації, коли тільки почалася війна, у четвер, а в п’ятницю нашу парафіянку виписали з новонародженою дитиною з пологового будинку. Коли російські війська вже йшли об’їзною Херсона, серед людей панували паніка і страх. Ця жінка дуже хотіла охрестити дитину. Вони тоді перебували в укритті, і я зміг до них додзвонитися, розповівши, як провести обряд Хрещення в небезпеці смерті, бо була пряма загроза життю людей і немовляти. Ніхто не знав, як будуть розгортатися події. Обряд хрещення здійснили мама з татом. Назвали хлопчика Назаром. Потім, коли вони виїхали на Тернопільщину, я довершив чин Хрещення і Миропомазання вже у храмі з хресними батьками.

Другий випадок, коли я тільки приїхав до Херсона після його звільнення: світла не було, і одна жінка підійшла до мене і сказала, що в неї народилася дитина, і вона хоче її похрестити, але у неї немає кумів. Тоді я зателефонував до владики Михаїла і запитав, чи можу я охрестити цю дитину. В той час були часті обстріли, і існувала небезпека смерті. Владика дозволив, і ми охрестили дівчинку Софійку. У храмі були я, дяк, мама та новоохрещена. Згодом у цієї мами народилася друга дитина — хлопчик, і ми нещодавно його охрестили ім’ям Бодан, що означає “Богом даний хлопчик”.

Як ви підтримуєте духовний та моральний дух парафії в умовах щоденних загроз?

Загрози життю в Херсоні є щодня. У неділю ми молилися в церкві, яка нещодавно була обстріляна. Вікна повилітали, їх закрили клейонкою, але людей через це не зменшилося. Люди все одно прийшли сказати Господеві “Дякую”. Обстріляні будинки, зруйновані електромережі, але найголовніше — всі люди живі. Бог у такий спосіб береже людей, і кожен розуміє, що це так.

Хочу також зазначити, що одній нашій парафіянці врятувало життя те, що вона була в храмі. Вона завжди приходить на молитву на 10-15 хвилин раніше, і саме в той час, коли вона була в церкві й молилася, російські окупанти повністю знищили її дім.

Ми особливо молимося у своїх храмах за наших воїнів, бо ми їх тут бачимо. Ми свідомі того, що якщо вони опустять руки, то про що можемо говорити ми. Тому ми мусимо тримати високо підняті руки в молитві до Бога за перемогу і наших Захисників. У нашому селищі Інженерному, де розташована наша парафія, за 7 кілометрів від фронту, кожної неділі, середи і суботи відбуваються Богослужіння. Також у Зеленівці, завжди перед Літургією ми молимося вервицю за наших воїнів, за витривалість, за нашу перемогу. Ми повертаємося до своїх домівок, а наші захисники будуть сидіти в холодних окопах, а якщо піде дощ то ще й і в багні.

Як віра допомагає людям зберігати надію під час війни?

Зараз важко тут жити, адже на порозі важка зима, і людям потрібна підтримка. Нині ми дуже страждаємо від атак ФПВ дронів. Нещодавно приїхали мої сусіди з Антонівки, які спостерігали за тим, що відбувається з нашою зруйнованою Антонівською церквою. Коли я запропонував їм переїхати до нас, щоб ми знайшли їм житло, вона відповіла: “Отче, а хто буде пильнувати цю церкву? Ми там стежимо, щоб усе було добре. Хай вона зруйнована, але має залишатися такою, якою є, щоб після перемоги ми могли її відновити”.

* В день публікації інтерв’ю, о. Ігор повідомив про черговий важкий обстріл Зеленівки, де поблизу церкви постраждала сім’я. Після ракетного удару загинула жінка 40 років, дівчинка 16 років у критичному стані знаходиться в лікарні. Інші діти встигли сховатися в укриття в парафіяльному будинку і зберегли своє життя.

Розмовляв Микола Мудрик

Пресслужба Одеського екзархату