Подячне слово владики Михаїла Бубнія під час Єпископської хіротонії

Ваше Святосте наш Патріарше, високопреосвященний єпископе Апостольський Нунціє, високопреосвященні і преосвященні владики, преосвященні владики номінанти, високопреподобні та всечесніші отці, преподобні брати і сестри в монашестві, вельмишановні представники влади, дорога моя родино, дорогі у Христі браття і сестри!

Слава Ісусу Христу!

«Нехай не тривожиться серце ваше»! Такими словами напередодні своїх страждань звертається Ісус Христос до своїх апостолів, до тих, котрих покликав, а опісля він продовжить: «Віруйте в Бога, і в мене віруйте». Стривожилися серця апостолів, тому що первосвященники та синендріон шукали ложного свідоцтва щоб схопити та вбити їхнього вчителя. Та й зрештою вам Ісус Христос заповідав своїм учням що Йому треба йти в Єрусалим, і там багато страждати від старших первосвященників та книжників, і бути вбитим. Але на третій день воскреснути.

Цими днями в часі Великого посту і майже на передодні Страсного Тижня, коли згадуватимемо цей урочистий в’їзд Ісуса Христа в Єрусалим, Його страждання, його смерть і Воскресіння, кожне українське серце та й увесь світ, подібно як апостоли, стривожені цими подіями що склалися в нашій державі.

Зі страхом і трепетом переглядаємо найсвіжіші новини, чи раптом не сталось чогось гіршого. Тоді до 12-ти апостолів, а сьогодні до нас, апостолів 21 століття звертається Ісус Христос і каже не бійтеся. Не бійтеся, тільки віруйте в Бога. Коли архангел Гавриїл промовив до Марії, вона теж стривожилась. Але він до неї каже, не бійся Маріє, бо ти знайшла ласку у Бога.

Як людина, я також стривожений сьогодні. Стривожений тими подіями всіма, що відбуваються навколо мене і в моєму житті. Але як віруюча людина, звертаю свої очі і серце в гору, і чую слова потіхи: «Не бійся Михайле, тільки віруй, бо ти знайшов ласку в Бога». І за цю ласку я хотів би сьогодні дякувати найперше всемогучому Богові, Отцеві, Сину і Святому Духу за дар життя, за віру святу, за покликання до монашого і священничого служіння, а особливо за цей сьогоднішній дар, дар повноти священства і Архиєрейського служіння.

Моя вдячність і молитва лине сьогодні до Богородиці Матері Неустанної Помочі, берегині мого священничого і монашого покликання, руку помочі якої я відчував і відчуваю повсякчас. Саме вона навчила мене не боятися невідомого Божого промислу і завжди з довірою відповідати: «Так, нехай буде Твоя Свята Воля Господи».

Мою щиру вдячність я хочу висловити присутньому між нами Його Високопреосвященству Архиєпископу Томасу, Апостольському Нунцію в Україні, а через нього також і Вселенському Архиєреєві Франциску, Папі Римському за те, що поблагословив рішення Священного Синоду і прийняв мене до колегії єпископів Католицької Церкви. Ваше Високопреосвященство Томасе, дякую Вам за вашу присутність, за молитву, і за слово привітання. Запевняю вас, а у вашій особі Святішого Отця у моїй синівській вірності Апостольському Престолові та в повному сопричастю з наслідником апостола Петра.

Особливі слова хочу скерувати до Отця і Глави нашої церкви Блаженнішого Святослава. Ваше Святосте, сьогодні сповняється рівно п’ять років з того часу, як Ви також на свято Благовіщення стояли на моєму місці і дякували, дякували Богові за дар своєї хіротонії. Перед Вашим від’їздом, на Архиєрейське служіння до Аргентини, в кінці своєї подяки ви звернулися до присутніх такими слова: «Не плач за мною Україно». Я би сказав, що це були пророчі слова, бо нам довго не прийшлося чекати і плакати. На вакантний Патріарший престол, жереб падає саме на вас, наймолодшого синодального єпископа.

Дорогий наш Патріарше, від усіх нас сьогодні тут присутніх прийміть найщиріші вітання з нагоди п’ятилітнього вашого єпископського ювілею. Дякуємо Богові за дар вашого життя, за приклад невтомного вашого служіння, за вашу відвагу, наполегливість, за вашу ревність і цей апостольський динамізм, яким ви як Глава Церкви запалюєте кожного з нас, від наменшого до найстаршого. Дякую вам, ваше блаженство за дар хіротонії і за таку велику довіру завдяки якій я стаю вашим помічником на південних теренах нашої країни. Поручаюся вашим святим молитвам і прошу про батьківську підтримку та поради в моєму Архиєрейському служінні у таких надзвичайних обставинах, що склалися сьогодні в Одеському і Кримському екзархатах.

Мою щиру подяку я хотів би висловити також блаженнішому Любомиру Гузару, який вчора був на моєму іменуванні, а сьогодні по стану здоров’я не може бути з нами. Я хочу подякувати йому за те, що він 17 років тому уділив мені благодать священства. Ваше блаженство, наша церква завжди втішалася велетнями духа і невтомними подвижниками, і не перестає втішатися, бо й сьогодні маємо від Господа великий дар і великий моральний авторитет у вашій особі. Хочу вчитися від вас тієї гармонії духа та  глибокої віри і смиренності в архиєрейському служінні.

Кожні свячення в церкві це нове народження. Сьогодні владики співсвятителі разом із патріархом Святославом духовно породили мене через Божественну благодать Святого Духа до нового служіння. Дякую Вам Високопреосвященніший владико Ігорю, що свого часу будучи протоігуменом Львівської Провінції Редемптористів, прийняли мене як кандидата до згромадження і як добрий, а водночас строгий батько впроваджували мене в стан богопосвяченого життя. Дякую також вам Преосвященніший владико Володимире, що останніх понад три роки ви були для мене добрим Пастирем і прикладом архиєрейського служіння, а понад усе доступного пастиря.

Сердечно дякую усім владикам священного синоду нашої церкви усіх тут присутніх. Усіх поіменно вже згадав Блаженніший. Дякую Вам що так численно прибули на мою хіротонію, як рівно ж. і тим, що через різні обставини не могли прибути, але запевняли духовно єднатися сьогодні разом з нами. Ваше рішення, дорогі владики приймаю зі страхом Божим і Вірою подібно як свята Богородиця. Хоч стривожена, але з вірою прийняла звістку від Архангела Гавриїла. Стривожений, бо усвідомлюю свою людську неміч і недостойність такого великого відповідального служіння. Але з вірою і надією відповідаю подібно як Марія: «Ось я слуга Господній, нехай за мною станеться все те, що ти задумав Господи».

Возлюблені співбрати в єпископстві, ваша довіра спонукує мене усвідомити велику відповідальність перед нашою церквою мученицею в усі часи. Прошу вашої підтримки і молитви, щоб я гідно виконував це велике і непросте служіння, яке ви мені доручаєте у дуже складних на сьогоднішній день Південних теренах.

Щиро вітаю і одночасно дякую за спільну молитву владикам Римо-Католицької церкви в Україна на чолі з сьогодні тут присутнім нам владиці Броніславу Бернадському, якого знаю особисто, і з яким будемо неначе двома легенями Католицької Церкви на Півдні України у цей непростий час. Нехай наше служіння, владико дорогий, буде тим взірцем любові і віри у єдиній святій соборній і апостольській церкві.  

Дякую всім тим, що спричинилися до пробудження та утвердження мого покликання священичого і монашого, а особливо хочу подякувати сьогодні духовному батькові та вчителю преподобному отцеві Михайлу Шевчишину, котрий в часах підпілля нашої церкви часто навідувався до нашої родини. Ви дорогий отче були перший католицький священник і монах якого я зустрів ще в ранньому дитинстві. З ваших рук я вперше у своєму житті прийняв Святе Причастя. Ви були першим, хто уділив мені святу Тайну Сповіді. У вас було і є щось особливе що потягає, це приклад вашого ревного і невтомного служіння. Дякую вам за цей приклад, за молитву, і за все, що ви відкрили і відкриваєте для мене.

Хочу висловити мою щиру вдячність монашій родині, отцям і братам-редемптористам, з якими я відкривав тайни нензбагненного Божества і поглиблював своє духовне життя під покровом Матері Божої Неустанної Помочі. Дякую дорогі співбрати за цей великий дар братерської спільноти, за живе свідчення віри, за всілякого роду поміч, і підтримку, яку ви як співбрати мені виявляли і виявляєте. Хоч церква кличе мене до єпископського служіння, однак в душі залишаюся сином Святого Альфонса, вашим співбратом. Я надіюся і щиро вірю, що тепер в Одеському та Кримському екзархатах будуть місіонарі Редемптористи. Молюся за вас і прошу вашої молитовної підтримки.

На руки вищих настоятелів чоловічих і монаших згромаджень складаю почуття вдячності всім богопосвяченим особам нашої церкви а особливо тим, з якими я мав нагоду запізнатись і працювати, а сьогодні ви преподобні брати і сестри так численно берете участь у моїй хіротонії. Особливо дякую сестрам із згромадження Святого Йосифа, Домініці та Єлисаветі, моїм племінницям, які як завжди, вони повторяли, моляться за свого вуйця.

З особливим словом подяки звертаюся до всіх ректорів, віце-ректорів, викладачів, семінаристів і студентів наших семінарій та навчальних закладів. Зокрема висловлюю свою щиру вдячність отцеві Петрові Жукові, ректору Київської Трьох-Святительської Духовної Семінарії та його віце-ректору отцю Андрію Чорненко, священнослужителям цього Патріаршого Собору, семінаристам на чолі із владикою Йосифом Міляном за те, що ви організували таке гарне свято, за приготування і за всякого роду поміч.

Свою священичу формацію я проходив у вищій духовній семінарії Варшавської Провінції Редемптористів в Польщі. Сьогодні є тут присутні дорогі мені співбрати, викладачі, однокурсники і просто друзі із сусідньої Польщі, Словаччини. «»

Не можу не згадати і цей благодатний час римських студій. Справді, це був для мене благодатний час. Час, який відкрив для мене нову сторінку в історії мого життя і покликання. Час в якому я міг бачити, діткнути  і відчути всю красу і правду і силу Вселенської Церкви. Висловлюю мою щиру подяку ректору Східного Папського Інституту на чолі з тодішним ректором, а сьогоднішнім Секретарем Конгрегації Східних Церков його високопреосвященству владиці Цирілу Васілу, також викладачам цього інституту, професорам, працівникам, і звичайно моїм однокурсникам, друзям які були особливо в кожній хвилині того життя студенськогов Римі. Дякую отцеві Миколі Слободяну, який тут присутній, Миколі Стронянському, дякую також отцеві Теодозеві Греню, ЧСВВ, а особливо мою вдячність висловлюю присутньому отцю Теодору Мартинюку, ігумену Унівської Свято-Успенської Лаври. Дорогий отче, в Риму ти був для мене добрим порадником і міцним плечем, на яке я міг опертися в будь-яку хвилину дня чи ночі. А останніми днями ти духовними науками приготовляв мене до цієї події. Прийми мою сердечну подяку за все те, що ти зробив для мене. І нехай Божа благодать завжди буде з тобою.

З особливим словом хочу звернутися до духовенства і вірних Одеського і Кримського екзархатів.  Всесвітліші, всечесні, преподобні отці і преподобні сестри, дорогі мої брати і сестри. Я вдячний Богові за те, що покликав мене до служіння для вас і з вами. Щиро дякую також вам, за молитву і присутність на цьому сьогоднішньому торжестві. І сподіваюся, дуже сподіваюся і хочу щоби ми разом плідно співпрацювали, молилися, трудилися для слави Божої і для духовної обнови для вірних на Півдні України.

Щиро дякую також представникам місцевої влади різних рівнів, які сьогодні і завжди були відкритими до співпраці і радо сприяли у вирішенні насушних проблем. Особливо хочу подякувати тут присутнім між нами Василю Івановичу Моравлю, меру міста Новояворівська разом зі своєю дружиною Оксаною. Впродовж мого священичого служіння, церква кликала мене до праці у різні сторони. З великою приємністю згадую моє там служіння і душпастирюваня. Тому щиро вітаю і дякую усім моїм друзям, священнослужителям, співпрацівникам, жертводавцям, молоді та вірянам котрі долаючи сьогодні сотні кілометрів прибули на мою хіротонію. Прибули з Івано-Франківська, з Тернополя, зі Львова з Солонки, з Новояворівська, з Вінниці, з Коломиї, з Рима, з Оришківців, з Гніздичева, з Кохавино та з цього прекрасного золотоверхого міста Києва. Ваша присутність сьогодні на цьому молитовному майдані додає мені духа мужності, оптимізму та відваги у майбутнє, бо відчував і відчуваю вашу підтримку, любов в різних обставинах життя і служіння. Дивлюся на вас і хотів би поіменно всіх вас згадати, бо вас знаю, але час нам не позволяє. Щире вам спасибі за все що ви зробили для мене, і що ви у мене є. Молюся за всіх вас і прошу про вашу молитовну підтримку. Хотів би щиро подякувати нашим отцям дияконам, всій прислузі ну і особливо подякувати хористам за такий гарний спів і провадження цієї Архиєрейської Святої Літургії.

З особливим словом подяки звертаюся до моєї дорогої родини, яка чисельно прибула сьогодні до Києва з Хлівчан, з Забір’я, з Новосілок з Добротвора, Запитова, з Прибужан і зі Львова. Дякую вам дорогі мої рідні брати і сестри, Богдане, Володимире, Наталю, Маріє, Оксано і Ганю за те, що ви сьогодні разом зі своїми сім’ями молитеся за мене. Дякую вам, дякую всій моїй ближчій і дальшій родині за те, що ви мені дарували і даруєте. За добре слово, усмішку, підтримку, за спільне зростання у святості та любові. Молюся до Господа про благословення за всіх вас одночасно прошу ваших святих молитов тепер, вже в моєму Архиєрейському служінні.

На завершення окремо хочу скласти щиру подяку Господеві за найдорожчих людей в моєму житті, за моїх батьків Івана і Парасковії, які сьогодні духовно єднаються зі мною. Тато споглядає з небес, а мама по стану здоров’я не могла сьогодні бути тут зі мною, але духовно єднається і молиться. Дорогі мої мамо і тато, дякую вам за те, що я є тим, ким я є. Два роки тому, моя мама покликала мене і каже сину, я хотіла, щоб ти це знав, бо мені вже не довго прийдеться жити. Перед тим, як я тебе мали охрестити, я біля церкви під місійним хрестом, тримаючи тебе як немовлятко на руках, щир благала Господа, щоб покликав тебе у свій виноградник. А сьогодні, я йому дякую, що вислухав мою молитву, а ще особливо дякую, що дозволив мені побачити її плоди. Я є тим, ким є, бо ви дорогі мої батьки дуже цього прагнули. Ви молилися за мене, а що більше, пожертвували мене Господеві. Моліться за мене мамо і тату і надалі, щоб я був достойним, гідним, і ревним Архиєреєм у Христовому Виноградику.

Слава Ісусу Христу!

7 квітня 2014 року Божого, Київ