Гуманітарний центр імені Святого Миколая Чудотворця УГКЦ – Кропивницький

“З добром до людей”

Війна – найбільш жахливе явище в історії людства, але поруч, із незбагненою жорстокістю та несправедливістю це місце, де людська ненависть завжди розбивається об міцний фронт самовідданої мужності, героїзму, солідарності та милосердя.

Війною розпочалася нова глава в історії України, нашого народу і зокрема нашої Церкви. Історії, прописані кожною парафією нашої Церкви, кожною людиною, складають свідчення про жертовність та добро, що об’єднали увесь світ навколо безлічі людських трагедій, яких зазнав український народ.

Парафії УГКЦ відкрили свої двері для допомоги біженцям, наші священики окрім душпастирської опіки над потерпілими, активно долучилися до пошуку гуманітарної допомоги, а вірні долучаються до волонтерського фронту, приймаючи, сортуючи допомогу і зустрічаючи потребуючих з великою доброзичливістю.

Місто Кропивницький, розташоване в центральній Україні на річці Інгул з початком війни стало одним з центрів, куди прибувають внутрішньо переміщені особи з окупованих територій та із міст бойових дій. З перших днів війни в місті розпочав роботу Гуманітарний центр імені Святого Миколая Чудотворця при парафії Різдва Святого Івана Хрестителя Української греко-католицької церкви. Систематично підтримуючи гуманітарною допомогою ВСУ, центр також щоденно приймає до 70 родин, які вимушені були покинути свої оселі, а більшість з них втратила свій дім.

Кожна родина тут проживає своє маленьке життя: хтось вирішує зупинитися в місті до кінця війни і шукає житло, потребуючи облаштувати нову оселю, хтось прямує далі на захід, але об’єднує усіх одне – потреба в підтримці. Війна призвела до гуманітарної кризи в Україні, на фоні якої вимушені переселенці не можуть знайти роботу, і страждають найчастіше найменш захищені громадяни України: люди похилого віку, з інвалідністю, багатодітні та малозабезпечені родини. Усі вони опинилися в найважчих обставинах свого життя.

Силами гуманітарного центру при парафії Різдва Святого Івана Хрестителя кожен отримує допомогу продуктами харчування, дитячим харчуванням, медикаментами та предметами гігієни, одягом, розміщенням, посудом та усім необхідним для життя. Завдяки невтомній праці, за три місяці війни центр зміг прийняти більше ніж 10 000 людей.

Координатор центру о. Іван Третяк, настоятель храму, активно працює над тим, щоби забезпечити роботу центру, постійно підтримувати склад гуманітарних товарів, поповнювати запаси. А команда волонтерів з числа парафіян на чолі з помічницею отця Івана п. Вікторією Алєксеєвець, стають добрими друзями для відвідувачів, щоденно відкриваючи двері потребуючим.

З самого ранку на подвір’ї храму, де в дерев’яному приміщені і знаходиться центр допомоги починає вірувати життя. Люди сходяться по допомогу, але в цей час мають можливість поспілкуватися, підтримати одне- одного та просто бути почутими. Пані Вікторія поділилася своїми думками про нове служіння: «”Тихою та невтомною працею любіть Україну”, ці слова нашого Митрополита Андрея Шептицького кожного дня супроводжують нас при роботі в гуманітарному центрі: Що я можу робити для того щоб покращувати життя кожного, хто потребує допомоги тут і зараз, в моїй Україні? – адже любити це віддавати».

Щодня всі добродії та працівники Центру, які долучаються до допомоги українцям, з різних куточків України, які залишились без домівок, без засобів для існування, втратили рідних та близьких, своєю щоденною працею доводять слова Митрополита на ділі. Кожного дня ми всі разом приближаємо Перемогу, робимо все можливе, а іноді і неможливе, щоб кожна людина відчула цю любов».

Благодійність це не тільки про цифри, а й про людей. Про маленькі радощі посеред потреби. Отець Іван завжди помічає емоції відвідувачів центру: «Одного дня ми отримали машину з дуже гарною гуманітарною допомогою з Румунії, де були добрі нові спортивні речі, взуття, якісні ліки і багато іншого. Коли я побачив речі, відразу згадав про одну нашу родину, де є два хлопці 17 років. Мені було дуже приємно спостерігати, як щиро радили вони ти інші, коли побачили ці речі і змогли вибрати собі все, чого потребували».

Такі добрі справи стають можливими завдяки спільній співпраці багатьох людей з різних куточків України, Європи та світу. З перших днів війни, перебуваючи в Румунії як біженка, тікаючи від ракетних бомбардувань, парафіянка катедрального храму святого апостола Андрія Первозванного в Одесі, і голова катехитичної комісії Одеського екзархату пані Олена Пенязєва доєдналася до команди Єпархіальної асоціації Карітас Орадея, де збирали гуманітарну допомогу, яка згодом відправилася до біженців, що застрягли на кордоні з Україною. Завдяки співпраці пані Олени, в якості координатора з БФ «Східноєвропейською гуманітарною місією», вдалося отримати для постраждалих від війни в Україні великі кошти для гуманітарної допомоги при парафіях Одеського екзархату. У співпраці з волонтерським центром УКУ, отримали машину ліків для окупованих міст Одеського екзархату, зокрема в Херсонській області та дві машини гуманітарної допомоги для парафій екзархату. Хочемо висловити велику подяку п. Назару Дуді та о. Олегу Кіндію за організацію та координацію нашої спільної благодійної справи.

«Я радію, що ми можемо бути знаряддями Божого милосердя через наш гуманітарний центр в м. Кропивницькому. Щира наша вдячність всім доброчинцям і жертводавцям, всім хто підтримує нас. Через наше служіння ми скріплюємося навзаєм, стаємо сильнішими і кращими. А раз так, то нас не подолати! Спільною працею і боротьбою звільнимо нашу землю від загарбників і побудуємо нову гарну, квітучу Україну!»- додав отець Іван.

Війна несе великі зруйнування. Наші міста та будинки ми відбудуємо сильними руками, а зранені душі можна зцілити лише добрими серцями.

Матеріал підготувала п. Олена Пенязєва

{gallery}stories/11.06.22{/gallery}