«Хочемо бути парафією котра виходить поза мури храму», – о. Григорій Джала, МЗСАА про парафію УГКЦ в Чорноморську

Парафія Святого Пророка Іллі УГКЦ в м. Чорноморськ (Одеська обл.) заснована у 1997 році. Протягом 16-ти років її обслуговував о. Роман Проців. А 12 січня 2021 року владика Михаїл Бубній, екзарх Одеський, призначив адміністратором парафії о. Григорія Джалу, монаха Місійного Згромадження Святого Апостола Андрія (м. Івано-Франківськ). Ось уже рік, як священник з Галичини здійснює душпастирське служіння на Півдні України. З цієї нагоди ми поспілкувалися з отцем Григорієм про його служіння, поцікавились, в чому полягає особливість душпастирства на цих теренах, розпитали, як священник залучає нових парафіян та які плани має на майбутнє.

Дорогий отче Григорію, ось уже минув рік, як преосвященний владика Михаїл Бубній, екзарх Одеський УГКЦ призначив вас адміністратором парафії Святого Пророка Іллі в м. Чорноморськ. За цей час душпастирського служіння в Одеському екзархаті, що було для вас найлегшим, а що давалося найважче?  

Найлегшим було для мене приїхати сюди, в Одеський екзархат. А найважче, думаю такого не переживав.

А яких результатів вдалося досягнути?

Найперше внутрішнє збагачення. Служіння на нових теренах дали можливість побачити себе в інших обставинах. Південь України для мене це нові терени. Тут відчувається своя специфіка і краса, і це Україна і всюди люди, котрі мають духовні потреби.

Вдалося більше консолідувати парафію через спільну працю для нашого храму. Спочатку я вивчав ситуацію і дав можливість людям приглянутись до себе, а згодом почав просити долучатись до спільних проектів.

Наслідком співпраці бачимо вірних, котрі приходять на богослужіння, оновлення храму, котре ще не завершене, але чимало зробили менше ніж за рік часу. Також спільне бачення щодо розвитку нашої громади поза межами одного храму.

Як Ви потрапили на служіння до Одеського екзархату?

У нас, в Місійному Згромадженні Св. Ап. Андрія у листопаді 2020 року проходили вибори Генерального Настоятеля та настоятелів домів. В цей раз, довершивши своє служіння в монастирі як економа та секретаря Згромадження, я повідомив співбратів, що не бажаю брати на себе нові обов’язки в монастирі, чим би прив’язав себе до Франківщини, адже там знаходяться наші монастирі. Я висловив бажання реалізувати місійну харизму нашого Згромадження поза межами Галичини. Я планував місійну працю на Сході України але мені теж запропонували місійне душпастирство у Італії. Однак мені зателефонував екзарх Одеський, владика Михаїл Бубній та запропонував допомогти у душпастирстві на Одещині. Я це сприйняв, як Божу волю і без довгих роздумів погодився. 

Як Ви сприйняли у духовному плані це запрошення? Можливо, Ви приготовляли себе до такого служіння?

Для мене це можливість. Можливість пізнати нові терени, нові умови служіння, нових людей, парафіян, священиків. Це також вчить нового, загартовує та дає більший кругозір. Також це дар і відповідальність, адже мені довірили духовне провадження і розвиток парафії. В цьому плані це дещо нове служіння, коли ти зовсім один у незнаному тобі середовищі і з новою парафією, де нікого не знаєш. Проте такі моменти мені пригадують Авраама. Якщо Господь кличе в невідоме, то Він і попровадить і дасть все необхідне, в чому й сам переконався.

Щодо приготування до служіння, то в цьому плані в мені заклали добрі основи Місійна семінарія отців Вербістів (Польща), де я навчався. Усі монахи-студенти цієї семінарії виїхали на місії в різні частини світу. Це також була і моя мрія, служити поза Галичиною, і ось по довшому часі, Господь подарував мені таку можливість. Також, я відкритий на пропозиції служіння Церкві і не прив’язуюсь до одного затишного місця.

Як Ви собі це уявляли рік тому? А як розумієте сьогодні? Чи виправдалися  Ваші очікування на даному етапі?

Коли мене кудись запрошують, я ніколи не сную плани. Я приїжджаю і дивлюся як є і щойно тоді розумію, що потрібно і що є в моїх силах зробити. Я дотримуюся думки, що потрібно бути на місці де тебе покликали до служіння, де доручили завдання. Потрібно бути з людьми, а вже будучи з ними, почуєш очікування, потреби і все інше.

Хто став для Вас найбільшою підтримкою на новому місці місійного служіння?

Найбільшою підтримкою стали парафіяни м. Чорноморськ, котрі не лише мене радо прийняли, але й допомогли влаштувати певні справи на парафії і резиденції (дім) в перші ж дні мого перебування на парафії як адміністратора. Парафіяни дуже активно мені допомагають. Також мої друзі звідусіль, священики з Італії підтримали потреби нашої парафії. Окремо б хотів підкреслити духовну і матеріальну підтримку парафіян з м. Вітербо, (Італія) де я звершував служіння в 2017-2018 роках.

І звісно, не можу оминути особливої підтримки преосвященного владики Михаїла Бубнія, екзарха Одеського, котрий завжди заохочує та надихає. А також матеріальну підтримку економа Одеського екзархату отця-доктора Миколи Слободяна.

Що є джерелом сили та звідки черпаєте натхнення до служіння?

Джерелом сили є Святе Письмо, адже читаючи і роздумуючи над ним приходять різні ідеї, а коли появляються якісь питання чи труднощі я шукаю подібні ситуації в Писанні і розумію, що я не є один.

Звідки черпаю натхнення до служіння? (сміється – ред.) Надихає Господь через читання книг, через спілкування з священиками, вірними, друзями. Надихає і процес праці, адже потрібно кудись йти, з кимось спілкуватися, потім бачиш як праця проходить, а добре завершення праці не може не надихати та не заохочувати до чогось нового. Тому, дякую Богові, що надихає мене ідеями, котрі не дають сидіти на місці…

Розкажіть будь-ласка про свою парафіяльну спільноту Святого Пророка Іллі у м. Чорноморську. В чому її особливість?

Спільнота налічує приблизно 30 осіб активних парафіян, котрі беруть участь у богослужіннях, не говорю про свята, бо тоді, як і всюди чисельність збільшується. Це і вихідці з Галичини і місцеві жителі. Усі спілкуються українською мовою і рідною мовою проводимо усі богослужіння. Провадимо катехизаційні науки для подружжя та дорослих, катехитка навчає і приготовляє дітей до першого урочистого Причастя та святої Сповіді.

Особливість парафії бачу в добрій комунікабельності, адже один другому завжди перекаже інформацію, один одного заохочує на богослужіння, служіння при храмі. Вірні взаємно дбають одне про одного. Також зауважується відкритість і спраглість в катехитичних науках, в поясненні традицій, богослужіннях, літургійних питаннях…

Як залучаєте нових парафіян?

Через особисті зустрічі. Наприклад в місті зустріну когось із парафіян, котрі гуляють із знайомими. Чи коли когось відвідую в дома а в них гості, тоді в розмові запрошую відвідати в неділю богослужіння. Буває хтось сам розпитує мене про служіння, де наш храм…

Також помічним, але радше інформативним для тих, хто приїжджає літом відпочити на море є інтернет-сторінки.

У чому полягає різниця у душпастирстві на місійних теренах Півдня України і на Західній Україні чи скажімо в Італії, де ви душпастирювали?

На Заході України дуже добре розвинене душпастирство і там, я б сказав, лиш удосконалюють це служіння. Подібність служіння на Півдні України у порівнянні з Італією є у формі, але не у суті діяльності. Вірні приходять на богослужіння у неділю і у святкові дні чи коли вихідні, що у Вітербо (Італія) так і в Чорноморську є подібним. Відмінність в порівнянні з Італією здебільшого в тому, що заробітчани з західних областей України і вони підтягують меншість, котра з поза Галичини. На парафії у Чорноморську, то священику потрібно бути тим двигуном, котрий заохочуватиме.

Поділіться, будь-ласка, що за цей рік змінилося у вашому житті. За що ви найбільше дякуєте Богу?

Минулий рік був багатий на добрі зміни. Чимало вдалося зробити праці на резиденції де проживаю. Чимало змін ми провели на парафії: обрали парафіяльну Раду, впровадили певні внутрішньо парафіяльні зміни щодо подальшої життєдіяльності, даємо можливість вірним і прихожанам відчути молитовне багатство нашого обряду (молебні, утреня, вечірня, вервичка). Особисто я, краще пізнав своїх вірян, їх сім’ї, чим вони живуть.

В минулому році дякував Богу за зміни, за випробування, за можливості, котрі вдалося не змарнувати. А найбільше за людей повірених моїй душпастирській опіці, за добродіїв, друзів та тих кого зустрів.

Вже на завершення нашої розмови поділіться будь-ласка, які маєте плани на найближчий час?

В минулому році, оскільки це був мій перший рік служіння у Чорноморську, я більше старався робити праці на парафії, але також приглядався, як функціонує духовне життя чи вплив духовенства різних конфесій на мешканців міста, які заходи відбуваються у Чорноморську, і т. д. В цьому році хочемо бути парафією, котра виходить поза мури свого храму.

Маю плани зорганізувати екуменічну Раду в Чорноморську та створити відпустове місце на нашій парафії. Молюся, щоб отримати нову земельну ділянку для будівництва нового храму.

Розмовляв Микола Мудрик, Пресслужба Одеського екзархату

{gallery}stories/25.01.22{/gallery}