Пресвята Богородиця – Матір надії. На загальній аудієнції з Папою

Пресвятій Богородиці, як Матері надії, була присвячена катехиза Папи Франциска, яку він виголосив під час загальної аудієнції у середу, 10 травня 2017 р., на площі Святого Петра у Ватикані. Він зазначив, що Вона на Своєму материнському шляху «пройшла через не одну ніч», але незважаючи на те, що «зовсім не було легко відповісти “так” на запрошення ангела», Вона, «будучи жінкою у розквіті молодості, сміливо дала позитивну відповідь, нічого не знаючи про долю, що Її очікувала».

Святіший Отець зауважив, що це «так» є першим кроком «в довгому списку слухняності», якою супроводжувався Її шлях. Таким чином, Марія з’являється на сторінках Євангелії як «мовчазна жінка, Яка часто не розуміє того всього, що діється навколо неї, але роздумує над кожним словом і кожною подією у Своєму серці».

«В цьому наставленні бачимо прекрасну рису психології Марії: Вона не є жінкою, що падає духом перед обличчям життєвої невизначеності, особливо тоді, коли здається, що все рухається в невірному напрямку. Вона не є жінкою, що брутально протестує, що нарікає на життєву долю, яка часто повертається до нас непривітним обличчям. Вона, натомість, є жінкою, Яка слухає. Не забувайте, – наголосив Папа, – що існує великий зв’язок між надією та слуханням, а Марія є жінкою, Яка слухає, приймає життя таким, яким воно нам дається, з його щасливими днями, але також з його трагедіями, які б ми воліли ніколи не зустрічати».

Як зауважив Наступник святого Петра, аж до дня «найгустішої ночі», коли «Її Сина було прибито до хреста», Марія практично зникла зі сторінок Євангелій. Священні автори немовби бажали підкреслити «Її мовчання перед обличчям таємниці Сина, Який слухається Отця». Але саме в цей вирішальний момент, «коли значна частина друзів розсіялася задля страху», Вона знову з’являється.

«Матері не зраджують, – наголосив Папа, – і ніхто з нас не може сказати, чиї страждання були болючішими в ту мить у підніжжя хреста: страждання невинної людини, що вмирала на хресному ешафоті, чи агонія матері, яка супроводжувала останні хвилини життя свого сина. Євангелії небагатослівні й до крайності стримані. Присутність Матері фіксують простим дієсловом: Вона стояла. Нічого не говорять про її реакцію, чи плакала, чи ні, жодного слова, аби описати Її біль».

«Марія “стояла”, просто була там, – вів далі Святіший Отець. – Ось знову, ця юна дівчина з Назарету, що вже посивіла з плином років, перебуває супроти Бога, Якого слід лише обійняти, змагається з життям, яке досягло вершини найгустішої темряви. Марія “стояла” серед найгустішої пітьми, але “стояла”. Не забралася звідти».

Папа наголосив, що Марія завжди вірно присутня там, «де потрібно тримати запаленою свічку в місцях мряки й туману». Вона також тоді не знала про долю воскресіння, яку в цю мить започатковував Її Син для всіх людей. Вона залишалася там з огляду «на вірність Божому задумові, слугинею якого Вона проголосила Себе в перший день Свого покликання», але також з огляду «на інстинкт матері», яка страждає щоразу, коли страждає її дитина.

Марія, як зауважив далі Наступник святого Петра, була присутня немов «мати надії», серед першої громади учнів в день народження Церкви. Була присутня «найзвичайнішим способом, немовби йшлося про щось цілком природнє». «І тому, – підсумував Святіший Отець, – ми всі любимо Її, як Матір. Ми не сироти, ми маємо Маму в небі – Святу Божу Матір», Яка, «завжди довіряючи Богові», може підтримати й наші кроки в хвилини труднощів, адже Вона – «Мати надії».

 

http://uk.radiovaticana.va