Великоднє послання Преосвященного Владики Михаїла Бубнія (2017)

Всесвітлішим, всечесним та преподобним отцям!
Преподобним ченцям та черницям!

Возлюбленим у Христі Братам і Сестрам Української Греко-Католицької Церкви Одеського та Кримського Екзархатів!

 

Христос Воскрес!

 

Возлюблені у Христі Брати і Сестри Одеського і Кримського екзархатів!

Дорогі чоловіки та жінки, дорослі і поважного віку, юнаки та дівчата, дорогі наші діточки!

Дозвольте і цього року у “Цей провіщений і святий день, перший по суботі, царський і Господній...” (Канон Пасхи), у День Пасхи Господньої, звернутися до кожного з вас, щоб виcловить мої щирі вітання і найкращі побажання. Однак перед тим я хотів би поділитися з вами деякими коротенькими роздумами і настановами.

При нагоді моїх пастирських відвідин наших парафій я мав можливість зустрітися з багатьма із вас. Я дивився на ваші обличчя: іноді позначені втомою, болем і неспокоєм через нелегку економічну та політичну ситуацію в Україні, яка вже понад три роки знаходиться під обстрілами. Захищаючи східні рубежі своєї держави, чимало наших славних героїв поклали на вівтар Вітчизни своє життя. Проте у ваших обличчях я побачив також радість і надію, впевненість та відвагу, силу духа і готовність на великі подвиги. Це дуже радує моє серце, дає мені силу і натхнення робити все можливе, щоб гідно нести вам своє архіпастирське служіння та разом з вами долати всілякі труднощі, крокуючи дорогою спасіння з надією на краще майбутнє нашої Церкви і неньки України.

Звісно, що конкретні економічні реалії, з якими зіштовхуються багато наших сімей, дещо відволікають нас від глибокого переживання своєї віри і активної участі в житті Церкви. Такі обставини змушують людей замикатися в собі через проблеми і турботи повсякденного життя, шукати виходу із непростої ситуації, на жаль, дуже часто коштом ослаблення свого християнського життя. Добре знаємо про ці труднощі, тому як Церква, шукаємо всіляких способів соціального служіння, особливо через благодійний Фонд Карітас та різного роду церковні акції, щоб допомогти принаймні тим, хто знайшовся в надскладних, а подекуди безвихідних життєвих обставинах. Як одна велика духовна родина, об’єднана в парафію, деканат, екзархат чи церкву, зможемо багато добра зробити для тих, хто найбільше потребує нашої допомоги. Тому, закликаю усіх вас до солідарності, небайдужості, щедрості і готовності завжди простягнути руку допомоги найбільш потребуючим та убогим, яких на сьогоднішній день, як не прикро, є так багато навколо нас.

Молячись із вами, я відчув глибоку і живу віру, яку ви переживали під час Божественної Літургії, чи під час інших літургійних відправ. Але також мушу визнати, що іноді сладалося вражіння, що віру дехто сприймає тільки як ритуал чи певну традицію. Віра у Христа Воскреслого, мої дорогі, не може сприйматися тільки у світлі ритуалу, традиції, або якогось зовнішнього, дуже важливого соціального чи культурного елементу. Ми з вами покликані жити вірою на щодень, робити свідомий вибір своєї віри, яка постійно дозріває у наших відносинах з Господом та з іншими людьми і яка повинна бути наявною в нашому повсякденному житті. Ми покликані щораз то більше поглиблювати свої відносини з Богом Отцем, Сином і Святим Духом, а відтак, з християнськими та іншими громадами, серед яких нам з вами доводиться жити. Великдень – це надзвичайно сприятлива і унікальна нагода, щоби – як віруючий люд Божий – зібратися разом і пережити основну Правду нашої віри: Воскресіння із мертвих Господа нашого Ісуса Христа. Власне тут не йдеться про те, щоб з обов’язку раз до року висповідатися чи прийти до церкви на Пасхальні Богослужіння з Великоднім кошичком, як то часто буває в традиції нашого народу. Йдеться про щоденний, свідомий вибір християнського життя і живої участі в церковному житті впродовж усього літургійного року. Саме жива участь у церковному житті: в молитві, читанні Святого Письма, слуханні Слова Божого, в соціальному, харитативному і волонтерському служінні, визначає нас як віруючих осіб і як частини греко-католицької громади у Вселенській Католицькій Церкві.

Дорогі брати і сестри! Не бійтеся жити вірою! Не бійтеся її поглиблювати, розказувати про неї, ділитися нею, свідчити про неї, як рівно ж не бійтеся про неї запитувати. Нехай зникне усякий страх, спровокований сумнівами щодо віри. Нехай зникнуть усі перешкоди, що не дозволяють вам на щодень жити вірою і краще зрозуміти та полюбити нашого Воскреслого Господа. Звичайно, віра – це дар від Бога, але для того, щоб вона могла у вас проростати, бути сильною і давати плоди, потрібно її оживляти, культивувати і плекати різними способами. Як каже св. апостол Павло у листі до Римлян: “Віра від слухання, а слухання приходить через Слово Христове” (Рм. 10, 17). Якщо вуха наші будуть закриті на Слово Боже, якщо принаймні щонеділі не залишимо свої земські клопоти і не підемо до храму Божого, щоб вслухатися у Слово Боже і ним живитися, то яких духовних плодів можемо очікувати? Якщо ми останній раз відкривали Біблію, коли її нам подарували або коли ми її придбали, то як Слово Христове зможе прорости у нашому серці? А в листі св. ап. Якова читаємо, що: “Віра, коли діл не має, мертва сама в собі” (Як. 2, 17). Отже, стоїть перед нами ще одне запитання: моя віра, якою вона є – живою чи мертвою? Тільки жива віра може спонукати нас до добрих діл милосердя і любові: в іншому разі залишимося духовними мерцями, а від “мертвого дерева” годі очікувати якихось плодів.

Священики, диякони, богопосвячені особи (монахи і монахині) на наших парафіях власне покликані до того, щоб найперше поділитися з вами живою вірою і любов’ю до Воскреслого Христа, Якого вони вибрали і за Яким пішли. Вони рівно ж покликані до того, аби супроводжувати вас, допомогти вам зростати у вірі та вдосконалювати своє християнське покликання. Їхнім основним завданням є власне сприяти вашому духовному збагаченню та навчитися любити Господа Бога понад усе, а свого ближнього як себе самого. З іншого боку, ви теж, любі сестри і брати, своєю християнською активністю і небайдужістю до Церкви та її місії у сучасному світі, покликані допомогти священикам і богопосвяченим особам жити їхнім особливим духовним покликанням. Тоді разом, спільно, ми зможемо гідно прославляти нашого Воскреслого Господа, і на міцному моральному фундаменті будувати чесне, справедливе і відповідальне християнське суспільство в нашій Державі та здобувати для Царства Божого якнайбільше число людей доброї волі.

Огортаю усіх вас своєю пастирською молитвою і прошу у Воскреслого Христа, щоб благословив усіх вас міцним здоров’ям, радістю і миром, впевненістю та відвагою, силою духа та вірою в перемогу, а над усе – сильною та живою вірою у Воскреслого Спасителя і надією на краще наше майбутнє.

Радісних і Благословенних вам Великодніх Свят!

Духмяної паски і смачної ковбаски!

Христос воскрес! Воістину Воскрес!

 

 

Дано в Одесі,

при Катедральному храмі Святого Апостола Андрія Первозванного

у Велику Суботу,

15 квітня 2017 року Божого