Такими словами Глава і Отець УГКЦ Блаженніший Святослав розпочав проповідь під час Архиєрейської Божественної Літургії з нагоди 125-річчя від дня народження патріарха Йосифа Сліпого 19 лютого в Патріаршому соборі Воскресіння ГНІХ в Києві. Разом із Главою Церкви молилися єпископи УГКЦ та духовенство.

Предстоятель Церкви запросив до святочного слова «людину, яка була учнем патріарха Йосифа і яка увібрала в себе його ідеї й дух»: «За задумом патріарха Йосифа ця особа відновила УКУ у Львові. Сьогодні – це президент цього університету, який є великим дітищем патріарха. Прошу до слова владику, який нині є батьком для наших людей на великій території Західної Європи, єпископа Бориса (Ґудзяка)».

Оповідаючи про Страшний суд, описаний у недільному євангельському уривку, владика Борис зазначив, що застанова над ним спонукає до страху. Але чого нам боятися? Що підкреслює в цьому уривку Господь? «Він навчає, що нам потрібно остерігатися гріха. Ті, які в цій розповіді є засуджені, були покарані не за те що вони зробили, а за те, що не зробили», – пояснив проповідник. Та, згадуючи патріарха Йосифа в річницю Майдану, ми ставимо собі питання: як приклад цього великого послідовника Христа сьогодні промовляє до нас? Що нам робити в дусі патріарха, щоб ми не боялися на Страшному суді? «Блаженніший Йосиф прожив велику історію (майже століття) буремних, драматичних, трагічних геноцидальних подій. Перша світова війна, Голодомор, Друга світова війна, Голокост… Сам він був засланий на Сибір, пройшов багато перевезень із табору в табір. Після дванадцяти років каторги він пише з таборів до своїх вірних таке: «Великого бажайте! Одушевлятися великим, високим, мати перед очима гідну мету – це підносить людину».

Владика Борис також дав вірянам настанови: «Бажаймо великого в нашому малому житті! Думаймо про добро! Очистьмо свої почуття від негативу, нарікань, критики… Сьогодні ми не можемо знеохочуватися. Станьмо перед постаттю патріарха Йосифа, подивімося сьогодні про нього фільм  і подумаймо, як він не здавався у важких обставинах». За словами єпископа, молитва, впевненість у Божій присутності, сила у великого Бога і те, що з ним всі єпископи, сотні священиків і сотні тисяч членів його Церкви, які поділяють його долю, давало силу патріархові. «Згадаймо, як три  роки тому ми, солідарно, крізь мороз, гуртувалися в молитві тут, спочиваючи в теплому підвалі, споживаючи теплий борщ, долали страх та сумнів. Сьогодні до нас промовляє постать патріарха Йосифа, – вів він далі. –  Якщо тобі тяжко, бо тіло болить  і вже сивина на голові, подумай що в 71 рік патріарх Йосиф починав нове життя. Він – той, про якого не відомо було, чи живий, бо у світі вже за нього правилися панахиди. Сьогодні патріарх несе з нами наш хрест і заохочує великого бажати, бути собою, бути українцем, християнином, запевняючи, що великий Бог є з нашим народом, що Богом дана гідність є великим скарбом, якого ніхто не сміє потоптати і знівечити».

Що сказав би патріарх, якби стояв перед нами? «Того, кому розбомбили хату, прихистити, а якщо хтось з нашого народу не має що їсти – нагодувати, коли хтось є травмований місяцями військової служби – пригорнути і зцілити, запевняючи про велику Божу благодать», – закликав президент УКУ. Єпископ також пригадав, що БФ  «Карітас» знову робить особливу збірку для потребуючих, голодних і нагих: «Цей Фонд вже простягнув руку мільйонам наших співвітчизників, і ви також вивертаєте кишені, на колінах молитеся за мир, справедливість і гідність. Божі дари тривають! Ти – Божий, дар, скарб, таїнство, Господня ікона… Бог є з нами, кличе нас до солідарності і щедрості, жертви, свідчення». Патріарх Йосиф особливо закликав до свідчення. «Будьте свідками Христа в Україні і на землях вашого вільного і невільного поселення, на всіх континентах нашої бідної планети, не засоромте землі української, збережіть у ваших душах чисте і непорочне ім’я своєї Церкви», – закликав владика Борис.

Наприкінці Літургії всі помолилися панахиду за упокій слуги Божого патріарха Йосифа Сліпого та Героїв Небесної сотні.

 

Департамент інформації УГКЦ