Літній християнський табір «Бог – наш тато»
З 14 по 19 серпня у селі Олександрівка Скадовського району Херсонської області на парафії Святого Архистратига Михаїла, адміністратором якої є екореферент Одеського екзархату отець Дмитро Онуфрик, проходив християнський табір для молоді села під назвою «Бог – наш тато».
Цьогорічний табір був насичений різнорідністю своєї програми: банси, пісні під музичний супровід, рукоділля, театральні вистави для кращого усвідомлення та засвоєння матеріалу, а також цікавою катехитичною базою.
Важливо зазначити, що табір відбувся за благословення та підтримки владики Одеського екзархату Михаїла Бубнія. Проводили табір сестра Тереза Водяна зі Згромадження Найсвятішого Ізбавителя та молодь із спільноти УМХ міста Новояворівськ Львівської області Світлана Будка та Маруся Дацко.
Вже традиційно один день у таких таборах присвячується темі «Наше життя у гармонії із навколишнім середовищем».
Ціль табору – це наближення до усвідомлення того, що Бог – наш тато від створення і впродовж всієї історії спасіння, незважаючи навіть на невідповідну поведінку Його дітей.
Під час екологічного дня діти не лише пригадували собі історію сотворення світу, його порядок, але також по-новому відкривали собі справжнє місце людини у Божому плані, її подальшу місію та участь у нових актах Творця.
Дітей сильно вразив той факт, що Бог доручив людині важливе завдання давати тваринам імена. Називання домашніх улюбленців – це річ звична, але те, що відбулося на початку історії людства – це щось надзвичайне тому, що Адам визначав суть кожної тварини. Відповідальність, яка постала перед Адамом, була великою тому, що він мав розважно виконати завдання, яке доручив Творець, але перед нащадками вона не зменшилась, а набрала нових рис та викликів.
Сучасна людина вважає себе цілковитим господарем всього живого на Землі. Брак усвідомлення присутності вищого Творця забирає у людини відчуття міри споживання, розуміння згубних наслідків егоцентризму.
Взаємопов’язаність, яку Бог вклав в усе, що сотворив на цій Землі, рано чи пізно пригадає нам, що ми – один організм, а особливість бути вінцем творіння – це не привід для деспотичного керування, а можливість для служіння.