Духовно-екологічні роздуми над п’ятим ділом милосердя щодо тіла і щодо душі («недужому послужити» і «кривду терпеливо зносити»)

Недужому по-справжньому зможе послужити той,
хто побачить у ньому страждаючого Христа.
Кривду терпеливо зносити зуміє той, чий погляд буде зосереджений на Хресті Христовому – вияві безмежної милосердної Божої любові до свого створіння.

З кожним наступним ділом милосердя як щодо тіла, так і щодо душі Господь дозволяє ще більше зануритись у таємницю Його безмежної любові до свого створіння. У кожної зраненої тілом чи душею дитини Божої дуже загострюється відчуття справедливості, сприйняття світу і всього того, що діється навкруги. Саме тому здійснені з любові, співчуття та солідарності вчинки сприймаються як такі, що мають Божественне походження і тому сприймаються як правдиві та промовисті.

П’яте діло милосердя щодо тіла «недужому послужити» в черговий раз чітко вказує на те, що поділ діл милосердя на ті, що стосуються тіла, і ті, що стосуються душі, можна вважати доволі умовним, тому що кожне з перелічених діл стосується людини в цілому. Служачи з любов’ю недужому, молячись за нього і разом з ним за його одужання, стаємо живими свідками того, як милосердний і зцілюючий доторк самого Творця оновлює цілу людину, вдихаючи в неї нове життя заради повернення до повноцінного життя в гармонії з усім створінням.

 

Згідно з дослідженнями Всесвітньої організації охорони здоров’я,
кожне четверте захворювання серед дорослих у світі і кожне третє серед дітей спричинене забрудненням природного довкілля!
Лиш у Європі щорічно понад 13 мільйонів смертей пов’язують
з незадовільним екологічним станом.

Один із ключових парадоксів сьогодення полягає в тому, що людина умудряється перетворити дарований Богом життєвий простір на смітник, а життєдайну, цілющу воду та зела для життя – на отруту. Забруднення повітря та води, а також споживання отруєних хімікатами та міндобривами продуктів харчування призводить до численних захворювань, у тому числі онкологічних, і стає причиною мільйонів смертей.

Важливо усвідомити, що кожен з нас є співвідповідальним за цю трагічну ситуацію, адже кожна зайва річ, якою ми володіємо, чи навіть кожен ват змарнованої електричної чи теплової енергії – це наш внесок у глобальне забруднення планети та погіршення стану здоров`я наших ближніх та майбутніх поколінь.

В Україні більше людей помирає, ніж народжується, ми займаємо перші позиції щодо онкологічних захворювань, а тривалість життя є однією з найкоротших
не лиш у Європі, але й у цілому світі.
Україно, quo vadis?!

Особливо критичною є екологічна ситуація та відповідно стан здоров`я населення в нашій країні. З-поміж іншого, загрозливим чинником стала аварія на Чорнобильській АЕС у квітні 1986 року, яка призвела до найбільшої в історії людства техногенної екологічної катастрофи, згубні наслідки для здоров’я якої підсилюються складними соціально-економічними умовами.

30 річниця чорнобильської трагедії, яка співпала з відзначенням Надзвичайного Ювілею Року Божого Милосердя, повинна стати як для українського народу, так і для усього людства унікальною нагодою для особливого переосмислення ставлення до Богом створеного світу. Цей недвозначний «знак часу» стає чудовим приводом для перепрошення Отця Небесного за занедбання нашого покликання бути відповідальними управителями у спільному для усіх Божих дітей Домі-Землі. Покірно визнавши всі вчинені в минулому і сьогоденні гріхи проти природи, – починаючи від пересічного громадянина й завершуючи тими, хто сидить у владних кабінетах найвищого рангу, – стаємо здатними просити в Бога особливої ласки «кривду терпеливо зносити» для усіх тих, хто втратив здоров’я, плідність, рідних та близьких через безвідповідальне управління Божими дарами.

Не може залишитись непоміченим, а воднораз і не турбувати той факт, що в українських містах і містечках на одній і тій же вулиці кількість аптек значно може перевищувати кількість продуктових магазинів. «Quo vadis, Україно?!»

Лише навчившись дивитися на світ очима самого Творця, можемо дієво послужити недужому, спричинитись до зменшення захворювань і пов`язаних з ними фізичних та духовних страждань.

Кожен, хто з тих чи інших причин втратив власне здоров’я, потребує дієвої допомоги від тієї спільноти, у якій живе. Отримуючи фахову і кваліфіковану допомогу медперсоналу, солідарний та співчутливий супровід і підтримку найближчого оточення, недужий реально відчуває, що прагне швидше бути зціленим, щоби мати змогу долучитись до розбудови цього Царства небесного в мініатюрі. Будучи здатними чинити діла милосердя, християнські спільноти виявляють готовність отримати вічну нагороду, адже втілюють реальну присутність Ісуса Христа посеред нас.

Не менше любові до ближнього втілюватимуть і ті вчинки, які профілактично попереджатимуть виникнення низки хвороб. Існує ряд різних, інколи важких захворювань, причиною виникнення яких є антропогенні екологічні фактори. Тому шанобливим і відповідальним ставленням до Божого створіння – природи – виявляємо милосердя до себе і наших ближніх, дбаючи як про власне життя і здоров’я, так і про інших людей нині та в майбутньому. Бережливе ставлення до природи, мудре і помірковане користування природними ресурсами – це профілактика виникнення мільйонів захворювань, у тому числі і смертельно небезпечних.

«Недужому послужити» буде по-справжньому ефективним та нелицемірним ділом милосердя лише тоді, коли, намагаючись допомогти нашому ближньому, будемо впевнені, що наше сумління не закидає нам через «екологічні гріхи», що ми є співучасниками виникнення недуги наших ближніх.

Тим «ключем», яким можна відімкнути двері Царства небесного,
є наш ближній, який дуже часто може терпіти крайню нужду
і може бути для нас чужинцем, кривдником чи навіть ворогом (пор. Лк 10, 25-37).

Це діло милосердя має за мету показати недужому, що він і надалі залишається частинкою суспільства, яке очікує на зцілення його тіла душі і молиться за повернення його як повноцінного здорового члена у те суспільство, у якому він зможе служити і ділитися своїми дарами з ближніми (пор. Мк 1, 29-31).

Сучасні українські реалії спонукають по-новому подивитись на діла милосердя «недужому послужити» і «кривду терпеливо зносити».

Від того, чи зуміє український народ і держава гідно віддячити тисячам ліквідаторів, військових, добровольців і волонтерів, які, не шкодуючи ні власного життя, ні здоров’я, підставляли благородні груди, щоби захистити Батьківщину, залежить, яким буде майбутнє усіх. Служачи з любов’ю і вдячністю їм у недугах, допомагаючи різними способами подолати хвороби душевні, психологічні і тілесні, робимо все можливе для того, щоби допомогти їм повернутися до повноцінного життя. Роблячи так, чинимо не лише діло милосердя щодо їхнього тіла, але й щодо душі, бо допомагаємо їм несправедливо завдану кривду з серця прощати.

«Недужому послужити» – це:

• просити в Бога просвітлення розуму й усвідомлення власних гріхів, щоби, звільнившись від духовних недуг, можна було побачити і зрозуміти, як допомогти ближньому в його немочі;

• послужити з любов`ю та співчуттям ближньому, не зважаючи на його соціальний статус, політичні вподобання чи релігійні переконання, маючи за зразок вияв милосердної та спасаючої любові Бога у Ісусі Христі;

• сприяти зміні способу власного життя і найближчого оточення, щоби через відповідальне ставлення до Богом створеного світу – природи – попередити виникнення різних недуг у майбутньому;

• мати мужність не мовчати про «екологічні гріхи», які стають причиною численних хвороб теперішніх і прийдешніх поколінь;

• докласти усіх зусиль для того, щоби реально допомогти в недузі усім тим, хто найбільше цього потребує: постраждалим унаслідок чорнобильської катастрофи, перестарілим, самотнім, вдовам і сиротам, безхатченкам й усім тим, хто втратив здоров’я і працездатність через війну.

Кожен зроблений під час Великого посту крок назустріч Воскреслому дає впевненість в тому, що саме гріх є тією найбільшою недугою, через яку страждає усе Боже створіння, включно з людиною як його «вінцем».

Біблійні тексти для поглиблених роздумів:

Пс 53 – «Страждання і смерть Слуги Господнього»;

Лк 10, 25-37 – «Добрий самарянин»;

Мк 1, 29-31 – «Оздоровлення тещі Петра»;

Як 5, 13-20 – «Єлеопомазання»;

Лк 6, 17-49 – «Нагірна проповідь».

 

Молитва

Господи Ісусе Христе, лікарю душ і тіл, Ти своїми стражданнями, хресною смертю і воскресінням жало смерти зламав, диявола знищив і життя світові дарував.
Молимо Тебе і благаємо, щоби прибігаючі до Тебе діти Твої у св. Тайні Єлеопомазання отримали зціленння від усіх недуг душевних і тілесних.
Оздоров кожного, хто в покорі серця до Тебе прибігає, просячи про допомогу.
Поверни нам здатність бути вмілими та відповідальними управителями
у дорученому нам Домі, щоби ціле Твоє створіння відчуло, що Ти оздоровив його вінець, визволивши нас з рабства гріха. Амінь.

 

Молитовне намірення: за усіх тих, хто страждає від різних тілесних і душевних недуг. За усіх захисників Вітчизни та волонтерів, які втратили власне здоров’я, намагаючись захистити життя своїх ближніх. За ліквідаторів аварії на Чорнобильській АЕС, які ціною власного здоров’я зупинили поширення вбивчої радіації, і за всіх постраждалих від цього атомного лиха всесвітнього масштабу. За усіх кривдників, ворогів і всіх тих, хто невинно скривджений.

(Отче наш, Богородице Діво, Слава і нині).

Дияконія: особисто та християнськими громадами опікуватися усіма тими, хто важко хворіє та потребує реальної допомоги. Надавати конкретну фінансову та іншу допомогу через парафіяльні збірки коштів пораненим, жертвам Чорнобиля, невиліковно хворим і всім тим, хто залишився наодинці з хворобою.

Дані духовно-екологічні роздуми були підготовані в рамках проведення Великопосної ініціативи «Екологічне навернення для порятунку створіння » 2016