Духовно-екологічні роздуми над третім ділом милосердя щодо тіла і щодо душі («нагого зодягнути» та «у сумніві порадити»)

Нагого по-справжньому зможе зігріти лише той, хто стане інструментом у руках Божих, через який Господь своїм Милосердям огорне, зігріє, розрадить і потішить кожного бідного і потребуючого.

Розмірковуючи над третім ділом милосердя як щодо тіла, так і щодо душі, у черговий раз можна переконатись, що такий поділ є доволі умовним і важко говорити про діла милосердя щодо тіла в чистому вигляді. Через кожне зроблене з любов’ю діло милосердя щодо тіла нашого ближнього сам Господь торкається також і душі тієї людини, для якої чинимо це. І «нагого зодягнути» є прекрасним цьому прикладом і підтвердженням.

Третім ділом милосердя щодо тіла Господь продовжує список тих необхідних діл, які слід вчинити з любов’ю до нашого ближнього, щоби потребуючий реально відчув на собі, що через своє Провидіння Господь пам’ятає і піклується про кожного (Мт 6, 25-34).

Багато людей в різних куточках світу не можуть придбати собі одяг, 
тоді як ринок перенасичений різними товарами;
це недвозначний і тривожний сигнал для окремих суспільств та всієї міжнародної спільноти, який сповіщає про серйозну небезпеку і про порушення справедливості на різних рівнях.

Сучасний постмодерний світ, вражений духом споживацтва, перетворився на світ парадоксів та абсурдів. З одного боку, продукується і завдяки рекламному зомбуванню споживається така кількість товарів, яка набагато перевищує реальні потреби людства на сьогодні. Тому напрошується справедливе логічне запитання: чи, бува, часом карколомний необмежений прогрес і зростаюче виробництво не посягають на найдорожче, найсвятіше, що є у людини, – на її гідність, намагаючись перетворити її на невтомного споживача!?! Саме тому споживацьке суспільство, підмінивши «бути» на «мати», дивиться на кожну дитину Божу винятково крізь призму прагматизму й корисливості. А з іншого боку, парадокс й абсурд полягає в тому, що, попри наявність добротних товарів та якісних послуг в одному куточку планети, в іншому мешкають ті, хто не може придбати навіть речі першої необхідності.

Надмірне споживання опанованої жадібністю людини та намагання суспільства побудувати «щасливе», «успішне» та «прогресуюче» сьогодення, живучи за рахунок знедолених сучасників та беручи позику в майбутніх поколінь, порушують соціальну справедливість, виснажують та руйнують спільну спадщину – отримані від Творця природні ресурси, призводячи до загострення проблем бідності, голоду, хвороб та елементарного виживання у глобальному масштабі.

Постійно зростаюча кількість бідних в українському суспільстві, які опинились на межі виживання, свідчить про глибоку духовно-моральну кризу.

За кожною людиною, яка потребує реальної допомоги для того, щоби зодягнути своє тіло, криється власна, інколи дуже драматична історія, яка сигналізує про крайню нужду, в якій на сьогодні перебуває ця дитина Божа. Дуже часто за такою однією історією ховається драма цілих сімей, а інколи й цілого етносу чи народу. І чим більше таких людей у суспільстві, тим більше це свідчить про те, що проблема бідності не є логічним наслідком гріховної поведінки цих осіб, а пов’язана з кричущим порушенням базових прав саме тими, хто мав би в цьому суспільстві служити іншим та стояти на сторожі прав усіх верств населення, особливо найбільш незахищених.

Сумні українські соціально-економічні та екологічні реалії, обтяжені затяжною економічною кризою, воєнною агресією Росії, зрадницьким ударом у спину від п’ятої колони та браком справжньої солідарності з боку міжнародного співтовариства, зливаються у той голос, який недвозначно волає до Творця про допомогу. Виснаження та грабунок Божих дарів – природніх ресурсів, якими Господь щедро обдарував багату і родючу українську землю, стало успішним «ремеслом» для багатьох сучасників – різного роду і рангу чиновників, прихильників різних політичних уподобань та партійної приналежності. Ці гріхи проти Богом створеного світу, разом із гріхом корупції в різних її проявах, уже настільки приспали сумління й отруїли та викривили сприйняття реальності, що поняття гріха «волати про помсту до неба» стало для багатьох пустим звуком, тобто дійсністю, до якої вони не мають ніякого стосунку. Гріхи проти довкілля для український скоробагатьків та олігархів стали надприбутковим «бізнесом», а власне «багатство» стало тим єдиним скарбом у їхньому житті, через який вони втратили здатність правдиво дивитись на Богом створений світ і помічати у ньому нагого, засмученого ближнього, який зі своїми елементарними, але життєво необхідними проблемами та потребами сумнівається в доцільності приходу у Богом створений світ.

Піклуючись про тіло наших ближніх, ми стаємо тим інструментом у руках Божих, 
через кого Господь розвіває будь-які сумніви щодо Його існування.

Перебування у сумнівах – це надзвичайно велике страждання для кожної людини. Цей стан руйнує й отруює життя як у теперішньому, земному вимірі, так і ставить під загрозу прийняття Життя Вічного, оскільки в результаті сумнівів зникає чітка і правдива картинка світу та життя і людина в такому стані перестає довірятись Божому Провидінню. Найстрашніше – коли складні соціально-економічні обставини, породжуючи бідність та крайню нужду, заганяють як поодиноких людей, так і цілі народи в безвихідь, породжують безнадію, смуток та вводять у стан постійних сумнівів.

Саме тому час Святої Чотиридесятниці – це унікальна пора для християнських громад, нагода навчитись жити так, щоби почати реалізовувати своє християнське покликання, реально дбаючи про потребуючих зі свого найближчого оточення, використовуючи Божі дари на благо всіх. Соціальне служіння Церкви – це не привілей для поодиноких структур чи благодійних організацій, а благородний обов’язок кожної християнської громади, яка конкретними «ділами милосердя» вчить дивитись на світ усіх синів і дочок Божих так, щоби усі відчули і побачили непідкупну радість Воскресіння Христового.

«Нагого зодягнути» – це:

• у скривдженому, знеможеному потребуючому розпізнати ближнього, який не втратив свою гідність зватись дитиною Божою;

• будучи спонуканими Божою любов’ю та співчуттям, зуміти вкласти в цей жест «нагого зодягнути» такий заряд любові і тепла, щоби потребуючий при отримані одежини для свого тіла реально відчув неземне тепло, яке походить з Божого Милосердя і є здатним огорнути та зігріти ціле людське єство;

• мати мужність сказати радикальне «ні» споживацтву і зуміти не лише щедро ділитись зайвими речами зі свого гардеробу, але й відмовитись від непотрібних обновок, речей та послуг на користь потребуючого ближнього;

• навчитись жити так, щоби приносячи плоди Духа Святого, християнські спільноти стали живими свідками Божого Провидіння і Милосердя в дії, показуючи, що Господь, без жодного сумніву, кожного може зробити співбудівничим гармонійного Царства Божого «вже тут і тепер».

Кожен християнин, який вирушив у захоплюючу, радісну, але й відповідальну подорож під назвою Великий піст, має почувати велику відповідальність за те, у якій одежі він постане перед Воскреслим Спасителем: чи це буде вишукане, брендові вбрання, яке зазнає тління, чи очищений через покаяння і навернення одяг, отриманий у Хрещенні, прикрашений чеснотливим життям у Христі.

 

Біблійні тексти для поглиблених роздумів:

Бут 3, 21-24 – «Вигнання з раю»;

Пс 104 (103) – «Хвала Богові Творцеві»;

Мт 5, 21-48 – «Нова справедливість»;

Мт 6, 25-34 – «Покладання на Провидіння Боже»;

Лк 24, 13-35 – «По дорозі до Емаусу».

Молитва

Творче Всемогутній, сотворивши Вселенну і все, що її наповнює,

Ти продовжуєш пам’ятати про кожне, навіть найменше Твоє створіння і піклуєшся ним, 
огортаючи своєю батьківською турботою і любов’ю.

Благаємо Тебе, торкнись наших сердець і вчини нас здатними принести щедрі плоди 
отриманих в Тайні Миропомазання дарів Святого Духа. 
Подбай, щоби ми стали гідними інструментами в руках Твого Провидіння, 
яким Ти милосердно огортаєш усе своє створіння. Амінь.

 

Молитовне намірення: за усіх бідних, потребуючих, переселенців і мігрантів, щоби Господь вчинив нас здатними ділитись з ними всім потрібним та послав на їхньому шляху тих синів і дочок Божих, які не дадуть їм втратити відчуття Божої любові і милосердя до них. За те, щоби людству вдалось вирішити проблему бідності, надмірного споживання та виснаження дарів Творця – природних ресурсів.

(Отче наш, Богородице Діво, Слава і нині).

 

Дияконія: переглянути свій гардероб, ставлення до речей та послуг та рівень споживання і поділитись не лиш зайвим, але також і цінними речами, коштами чи надати відповідну особисту допомогу для тих, хто має реальну особливу потребу. Як приклад, можемо відмовитись від пасхального оновлення гардеробу, переказавши кошти Карітасу для здійснення соціального служіння.

Дані Духовно-екологічні роздуми були підготовані в рамках проведення Великопосної ініціативи «Екологічне навернення для порятунку створіння» 2016.

 

Бюро УГКЦ з питань екології