Преосвященний Владика Михаїл /Бубній/ Екзарх Одеський та Адміністратор Кримський
Біографічна довідка Владики Михаїла (Бубнія) ЗНІ
Народився 16 вересня 1970 року в с. Хлівчани Сокальського району Львівської області. Від 1977 до 1987 року навчався у Хлівчанській середній школі, а з осені 1988-го до осені 1990 року проходив військову службу в містах Вердері та Магдебурзі (Східна Німеччина), у батальйоні зв’язківців; за військовим фахом – радіотелеграфіст.
У 1991 році вступив до Львівської провінції редемптористів. Перші обіти склав 19 серпня 1992 року, а 7 квітня 1996 року склав довічні обіти.
Священичі свячення прийняв 19 серпня 1997 року в церкві Преображення Господнього у м. Львові [святитель Блаженніший Любомир (Гузар)].
Богословську освіту і священичу формацію здобував у Вищій духовній семінарії отців редемптористів у Кракові (філософія) та Тухові (богослов’я) в Польщі. Закінчив семінарію в 1998 році, здобувши ступінь магістра богослов’я.
Після закінчення семінарії виконував служіння префекта кандидатів до Львівської провінції редемптористів та сотрудника при парафії Успіння Пресвятої Богородиці в м. Тернополі.
У 1999-2001 роках був віце-префектом студентів у Вищій духовній семінарії редемптористів в Тухові (Польща). Від 20 січня до 30 червня 2000 року взяв участь в курсах вихователів у Салезіанському університеті в Римі.
У серпні 2001 року призначений ігуменом монастиря та настоятелем храму Святих апостолів Петра і Павла у м. Новояворівську (Львівщина).
27 червня 2002 року декретом Блаженнішого Любомира скерований на роботу до Постуляційного центру УГКЦ.
З червня 2002 року до травня 2005 року виконував служіння магістра новиків Львівської провінції редемптористів при монастирі Святого Герарда в Кохавино (поблизу Жидачева на Львівщині).
Від 9 травня 2005 року до вересня 2007 року був ігуменом монастиря Святого Альфонса та ректором Вищого духовного інституту імені блаженного священномученика Миколая Чарнецького у Львові. Водночас проводив численні парафіяльні реколекції та місії для різних груп вірних на Львівщині, Тернопільщині та в США.
Від 2007 року до 2010 року навчався в Папському східному інституті в Римі, здобувши ступінь ліценціата канонічного права.
Від 2010 року по 2014 роки виконував обов’язки ігумена монастиря Святого Йосифа та пароха церкви Матері Божої Неустанної Помочі в м. Івано-Франківську.
13 лютого 2014 року у Ватикані було повідомлено, що Святіший Отець Франциск поблагословив рішення Синоду Єпископів Української Греко-Католицької Церкви про призначення ієромонаха Михайла Бубнія, редемпториста, Екзархом Одеського екзархату та Адміністратором Кримського екзархату УГКЦ.
Хіротонія новопризначеного екзарха Одеського та Адміністратора кримського відбулася 7 квітня 2014 року в Патріаршому соборі Воскресіння Христового в Києві, а інтронізація –12 квітня того ж року в Одесі, у храмі святого апостола Андрія Первозванного.
Єпископський герб Владики Михаїла (Бубнія) ЗНІ
Блазон герба (геральдичний опис):
У центрі композиції щит, який розділений на три сегменти. В центральній частині щита у золотому вістрі Богородиця Неустанної Помочі в синьому мафорії та червонному хітоні тримає на руках Дитя у зеленій сорочці та золотому гіматії і сандалах; в обох – золоті німби. У правому синьому полі Архангел Михаїл із срібними крильми та золотим німбом, у срібному хітоні та золотому плащі, тримає у правиці золотий полум’яний меч, а в лівиці – червоний щит із золотим хрестом. У лівому синьому полі золотий корабель із срібними вітрилами та золотими прапорцями; під ним – п’ять срібних тонких хвилястих балок. Щит розміщений на пурпуровій мантії, підбитій горностаєм, увінчаній золотою єпископською митрою з червоним підкладом. Обабіч виходять золоті єпископський жезл і процесійний хрест. На синій стрічці девіз золотом: “ХТО ЯК БОГ”.
Коротке пояснення елементів герба:
1. Богородиця. За сюжетом ікони Матері Божої Неустанної Помочі, як символ приналежності Владики до монашої родини Редемптористів, під неустанною опікою якої, прагне сповняти все своє пастирське служіння.
2. Св. Архистратиг Михаїл – покровитель новопоставленого Владики; взірець вірності Господеві; ще на початку віків, став Він на захист слави Божої, у час бунту ангелів і переміг; він покровитель у боротьбі проти всілякого прояву зла видимого і невидимого.
3. Корабель – це символ спасіння (за часів Ноя) і символ душі, яку провадить Церква по хвилях житейського моря під проводом Архієрея; це символ самої Христової Церкви, штурвальником якої є сам Христос.
4. Гра кольорів «синього і жовтого» – символізує національну символіку України.
5. Девіз «Хто як Бог?», давньоєврейською означає – Міхаель, Михаїл. «Хто, як Бог?!» – гідний найвищої слави і поклоніння? «Хто, як Бог?!» – допоможе нам стати на сторону правди, благодаті миру, злагоди, любові і добра? Архістратиг Михаїл, покровитель новопоставленого владики є образом і прикладом божественного воїна, який бореться за правду і славу Господню та відстоює Божественні позиції не власною силою та мудрістю: він бореться зі злом, вказуючи на Бога і перемагає.
6. Щит уміщений на мантії, яку увінчує митра, жезл і процесійний хрест, – ознаки єпископської гідності власника герба.
Герб Одеського екзархату УГКЦ
Значення символів герба: у золотому вістрі – Богородиця у синьому мафорії та червонному хітоні тримає на руках Дитя у зеленій сорочці та золотому гіматії та сандалах, в обох – золоті німби; у правому червонному полі – золотий колосок пшениці, у лівому червоному – золоте гроно винограду з зеленим листком, у відділеній хвилясто синій основі – золотий якір, обабіч якого по срібній кефалі, повернутій до нього.
Богородиця вказує на християнські традиції Півдня України. Символ Богородиці з Дитям подано за сюжетом ікони Богородиці Неустанної Помочі. Золоте поле, колос і гроно винограду уособлюють реґіон Південної України та його природні багатства. Якір, риби та хвиляста основа символізують вихід до моря 3-х (з 4-х) областей, що входять до складу екзархату. Окрім того, хліб і вино, як і риба, і якір є традиційними християнськими символами.
Щит увінчано золотою єпископською митрою з червоним підбиттям і накладено на золотий єпископський жезл, процесійний хрест і панагію, які вказують, що це герб церковно-територіальної одиниці (єпархії або екзархату).
Андрій Гречило,
голова Українського геральдичного товариства