• 013.jpg
  • 014.jpg
  • 015.jpg
  • 016.jpg
  • 017.jpg
  • 018.jpg
  • 019.jpg
  • 020.jpg
  • 021.jpg
  • 022.jpg
  • 023.jpg
  • 024.jpg
  • 025.jpg
  • 026.jpg
  • 027.jpg
  • 028.jpg
  • 029.jpg
  • 030.jpg
  • 031.jpg
  • 032.jpg

Кожного разу, коли ми приходимо на Одеський залізничний вокзал годувати гарячими обідами евакуйованих, ми знайомимося з різними людьми, з різними історіями про порятунки та визволення. І хоч щодня ми роздаємо близько 250 гарячих обідів, ми все одно намагаємося запам'ятати кожного, щоб дуже скоро зустрітися знову вже у мирні часи.

Сьогодні ми познайомились з двома різними історіями. Перша — з Херсону, звідки протягом двох днів іхали молоді жінки з дітьми та домашніми улюбленцями.

Було дуже страшно наважитись, не через те, що не хотіли залишати домівки, а через те, що боялись потрапити під обстріли. Нас весь час зупиняли, перевіряли, що веземо. Ми навіть не могли стати відпочити, бо все довкола заміновано було. До того ж довелось залишити купу речей дорогою, бо зрозуміли, як важко було з ними, — розповідає Світлана. Зараз вона їде до Львова.

Поруч — інша родина. Теж з дітьми та з кішкою, одесити.

Ми щойно повернулись. Були в Молдові з 10 березня, але вирішили, що більше так не можемо сидіти, склавши руки. До того ж в Одесі спокійно. То чому б не повернутися, — розповідають.

Дуже сподіваємось, що скоро всі родини повернуться до своїх рідних міст.

Благодійний фонд "Карітас Одеса УГКЦ"

 

Пресслужба Одеського екзархату

Меню

Menu