• 032.jpg
  • 033.jpg
  • 034.jpg
  • 035.jpg
  • 036.jpg
  • 037.jpg
  • 038.jpg
  • 039.jpg
  • 040.jpg
  • 041.jpg
  • 042.jpg
  • 043.jpg
  • 044.jpg
  • 045.jpg
  • 046.jpg
  • 047.jpg
  • 049.jpg
  • 050.jpg
  • 051.jpg
  • 052.jpg

Всесвітлішим та Всечесним Отцям,

Преподобним Ченцям і Черницям,

Возлюбленим у Христі братам і сестрам Одеського екзархату,

Всім людям доброї волі!

 

Завітав до нас із неба наш Спаситель: Світло зі сходу.

І ми, що перебували в тіні й темряві,

знайшли дорогу, правду і життя,

бо від Діви народився Господь.

(Пор. Світильний утрені Різдва)

 

Христос Рождається!

Із трепетом серця та душевною радістю спішу, щоб звернутися до Вас із побажанням щасливого Різдва і благословенного нового 2019 року. Останні роки для кожного зокрема і для нашої рідної України - це час випробування, жертви, посиленої молитви та посту на дорозі до становлення державності, незалежності та свободи. Переживаючи цьогорічне Таїнство Воплочення Божого Сина, попри усі бурхливі події навколо нас, піднесімо очі наших сердець до сяйва Вифлиємської зорі, щоб наповнити своє життя світлом Христовим; Світлом, яке здатне розвіяти не тільки ворожу темряву і всякі гріховні тіні лукавого, але й принести мир в людське серце та “Всіх просвітити”.

Зібравшись на Різдвяну Літургію з нагоди народження нашого Спасителя, Ісуса Христа, ми тим самим прагнемо стати не тільки спостерігачами Таїнства Воплочення Божого Сина, але й активними учасниками цієї надзвичайної події. Стоячи на цій урочистій Святій Літургії, кожен із нас, свідомо чи підсвідомо, керований вірою, виявляє свою готовність прийняти Ісуса у своє життя. При цій нагоді щиро прагну запросити Вас у коротку різдвяну мандрівку - в дорогу, де відправною точкою є сьогодення кожного із нас, а метою - прийняття Божого задуму спасіння щодо кожного зокрема.

Каже Христос: “Я – дорога, правда і життя! Ніхто не приходить до Отця, як тільки через мене” (Йо 14, 6). Перед кожним із нас сьогодні, завтра та всі наступні дні нашого життя стоятиме вибір напрямку подорожі: жити, як жили до цього часу, надіючись, що «завтра» саме по собі принесе мені щастя, чи змінювати на краще своє «сьогодні», щоб «завтра» справді стало кращим? Буду стояти осторонь Божої любові, шукаючи «свій формат Бога», чи приймемо Бога таким, яким Він є, подібно, як ми приймаємо своїх рідних та близьких? Шукати свій план спасіння, чи прийняти Божий щодо нас план? Врешті решт, чи ми готові кожного дня, приступаючи до щоденної праці, до наших побутових обов’язків, дозволяти Богові бути Богом у нашому житті та мандрувати з ним через життя?

Чому так важливо дати собі відповідь на ці питання? Бо саме тут і тепер є та відправна точка, звідки починається наша мандрівка, а ми самі є тими, хто вирішує - з ким і куди прямувати далі. Дорога кожного християнина, зокрема нас, повинна провадити до Отця небесного через Ісуса Христа, народження якого ми сьогодні так урочисто святкуємо. “Ніхто не приходить до Отця, як тільки через мене”, каже Христос; а далі продовжує: - “Я є дорога, правда і життя” (Пор. Йо 14, 6). Озираючись навколо, ми можемо спостерігати людей, які дуже схожі до нас: втомлені від життєвих труднощів, від болю і страждань, від війни і смерті; люди, які не бачать потреб інших, які думають тільки про себе; люди, які замість реального спілкування з ближніми, вибирають віртуальне спілкування, не відриваючи своїх очей від екрану свого ґаджету; ми бачимо розчарованих людей, які бояться довіряти будь кому. Тому не дивно, що людині деколи страшно цілковито довірити своє життя і спасіння Богові, крокуючи на щодень з Ним по євангельськи та живучи у правді із самим собою. Ми всього лиш люди. І за цим статусом, досвідом, знаннями, здобутками чи впливом, ховається людська зранена гріхом природа, яка дуже часто живе страхом. Переважно людина не хоче жити у світлі Божого Слова, бо налякана тим, що Христос керуватиме її життям та відкриватиме всю правду про неї. А людині не завжди це зручно, приємно чи вигідно…

Вітаючи сьогодні новонародженого Спасителя, молячись перед вертепом і вирушаючи з ним у подальшу свою життєву мандрівку, загляньмо у своє серце та знайдімо відповіді на наступні запитання: Чи я не боюся дозволити Господеві бути Богом у моєму житті? Чи мені не страшно дозволити моєму Богові діяти у моєму реальному житті, а не тільки формально Його почитати? Чи я реально живу своїм християнським покликанням і даю свідчення своєї живої та практикуючої віри в щоденному житті? Чи Новонароджений Христос для мене справді є дорогою, правдою і життям, через Якого і в Якому я готовий крокувати далі до Отця Небесного і до спасіння?

Дорогі мої священики, монахи і монахині, миряни, дорога моя батьківська родино, хочу всім Вам побажати, щоб цей Різдвяний період був для кожного з вас глибоким пережиттям реальної присутності Бога у вашому житті; щоб читання і роздуми над Божим Словом (Біблією) стали щоденною вашою поживою; щоб у ваші серця не закрадався страх відкрито визнавати свою батьківську віру та приналежність до єдиної, святої, соборної й апостольської церкви; щоб ви у повноті жили згідно свого покликання, ревно і сумлінно сповняючи обов’язки свого стану та були відкритими до сприйняття Божого задуму спасіння щодо кожного із вас.

Нехай 2019 рік стане роком Божого милосердя та особливого благословенням для кожного зокрема а особливо для нашого боголюбивого українського народу, так спраглого МИРУ. А ми, як глибоко віруючі християни, переживаючи сьогодні особливо важкий та болючий досвід, станьмо апостолами Різдвяної радості, проголошуючи молитвою та колядками “Слава Богові на висоті, а на землі - мир людям доброї волі” (Лк. 2,14).

Сердечно вітаю всіх Вас із Різдвом Христовим та бажаю благословенних і радісних свят, смачної куті, веселої коляди, щасливого та мирного неба в Новому 2019 р. Б.

Благословення Господнє на Вас!

 

Христос Рождається! Славімо Його!

 

+ МИХАЇЛ (БУБНІЙ),

Екзарх Одеського Екзархату УГКЦ

 

Дано в Одесі

при Катедральному храмі св. Андрія Первозванного

дня 05 січня 2019 р.Б.