• 039.jpg
  • 040.jpg
  • 041.jpg
  • 042.jpg
  • 043.jpg
  • 044.jpg
  • 045.jpg
  • 046.jpg
  • 047.jpg
  • 048.jpg
  • 049.jpg
  • 050.jpg
  • 051.jpg
  • 052.jpg
  • 053.jpg
  • 054.jpg
  • 055.jpg
  • 056.jpg
  • 057.jpg
  • 058.jpg

 

Боголюбивим священнослужителям, монахам і монахиням та всім вірним

Української Греко-Католицької Церкви Одесько-Кримського Екзархату

 

«З нами Бог, розумійте народи і

поклоняйтеся, бо з нами Бог»

(Ісайя гл.8-9)

 

 

Христос Рождається!                                                                     Славіте Його!

 

Дорогі в Христі брати і сестри! З милості Божої зустрічаємо Різдво Христове -перше свято в Новому 2013 році! Церква висловлює невимовну радість, тому що небо і земля, ангели і люди сьогодні торжествують, бо Слово Боже прийняло на себе тіло і принесло світло тим, хто сидів у темряві. Свічка, запалена господарем дому в Навечір’я Різдва Христового, символізує світло Христове, принесене до кожної родини. Спільна вечеря, прибрані святково оселі, сіно під обрусом на столі, дідух (сніп збіжжя) у куті кімнати та гарно прикрашена ялинка – це віками освячена неповторна традиція в українській сім’ї.

Святкова трапеза розпочинається із спільної молитви. Складаємо побажання один одному, ділимося освяченою в храмі просфорою, куштуємо кутю, згадуємо тих, хто вже з нашої родини відійшов до вічності, співаємо колядки за столом, чекаємо дітей-колядників та самі відвідуємо наших близьких з вечерею. Св. Літургію починаємо співом коляди «Бог Предвічний народився…», читається Євангелія про Різдво Христове.

Спільне ділення хлібом-просфорою має дуже важливе значення для християнина. Ще із читань Св. Письма пам’ятаємо, як Христос ділив хліб між апостолами, учнями та й між багатотисячним людом (подія помноження хлібів). Хліб усьому голова, і без нього немає життя: людина втрачає всі фізичні сили – і, як наслідок, гине. Саме цього жорстокого досвіду зазнали у своєму житті наші діди і прадіди у 1932- 33 роках минулого століття на багатій Українській землі.

Голова сім’ї подає хліб своїм близьким і знайомим, що означає побажання жити щасливо, щодня мати щоденний хліб та оминати всі терпіння, і щоб добро постійно гостило в цій родині.

Така святкова атмосфера в домі нагадує нам, що ми є маленькою родинною Церквою. Всі ми молитовно згадуємо подію приходу Месії на землю у м. Вифлеєм. Він взяв на себе людське тіло, став людиною, відкупив нас від гріха та подав любов у людські серця. І тому в наших храмах співаємо «З нами Бог…». Бо Бог був з нами тут, на землі, через втілення, перебуває у наших душах через Святе Причастя, та в серці кожного, якщо не відкидаємо Його самі.

Завданням Церкви сьогодні є проповідати Добру Новину всім людям, іти до людей з чистим серцем та нести їм у подарунок хліб (Різдвяний калач) та благовість про Різдво Месії, тобто істину, що «З нами Бог…».

При нашому святковому столі завжди повинно знайтися місце для несподіваних гостей, котрі потребують теплої страви. На теренах Екзархату люди потребують не тільки «голодного накормити, подорожнього в дім прийняти, спраглого напоїти», але поряд із цим маємо приказ Христа: «Ідіть, отже, і зробіть учнями всі народи: хрестячи їх в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа; навчаючи їх берегти все, що я вам заповідав» (Мт.28,19-20).

Живемо в суспільстві, в якому більшість людей охрещені в ім’я Пресвятої Трійці. Та, на жаль, бачимо наскільки охрещені люди далекі від практичного християнського життя. Гріхи обману, очорнення, насильства, вбивства, наркоманії, продажі людей у рабство, неякісно виготовленої продукції, корупції – прошивають наше суспільство зверху донизу. Можна сказати, що гріх став неначе чеснотою, заробітком, бізнесом людини. З іншої сторони Господь нас щедро обдарував, посилаючи нам в порятунок свого Сина Єдинородного. Звідси виходить питання до нас: «Кого ми повинні обдаровувати і до кого нести звістку про Різдво Христове?».

У Вифлеємі народження Сина Божого було об’явлено молодим людям – пастухам овець. І ми в першу чергу зобов’язані нести радісну Новину до молоді та дітей. Різдвяний час – це є добра нагода до відродження духовного життя молодих людей через участь у вертепах, колядках, концертах. Батьки мають обов’язок організувати умови, а діти повинні цілий рік слухати про життя Ісуса Христа, кожної неділі брати участь у Святій Літургії, вчитися катехизму від священика в храмі та батьків вдома та по можливості слухати уроки релігії в школі. І, таким чином, молоді мають підготовлятися до входу у самостійне доросле життя.

На жаль, в Україні держава відділена від Церкви, і тому маємо перешкоду навчанню дітей катехизму. А у школах при храмах – малий відсоток молоді. І така ситуація є тривожною щодо майбутнього християнської сім’ї. Християнське життя кожного дня ставить перед нами все нові і незнані раніше запитання, і тут замало знати Заповіді Божі та молитви. Священики так само шукають відповіді на новітні виклики, щоб вміти навчати правильно дітей. Батьки вдома зобов’язані відважно звернути увагу на помилки своїм дітям, коли вони відступають від вчення Христового. Молоді ж люди повинні пам’ятати, що незабаром саме їм прийдеться перебрати від старшого покоління відповідальність за своє християнське життя, Церкву і народ.

«З нами Бог…». Добра Новина не повинна оминути наших парафіян середнього віку. Сьогодні минають часи, коли батьки і діти були прив’язані до одного місця проживання. Знайти добре оплачувану роботу – значить здебільшого поміняти місце проживання. В нових місцях перебування не завжди є духовна опіка. Часто новоприбулі не наводять контакти із парафією і не хочуть брати участі в парафіяльному житті; вони асимілюються з чужою більшістю і так відпадають від нашої Церкви. При нагоді різних родинних свят і зустрічей своїм близьким треба нагадувати про обов’язок плекати глибоке духовне життя.

Життя людини на землі часто супроводжують страждання і сльози, тому вона деколи відхиляється від Божої дороги. Людина в молодості провадить духовне життя, а в зрілому віці десь губиться. Таких людей маємо немало. І тут, крім допомоги словом, треба ще молитися за цю людину, по довгих роках відновити єдність з Богом та віднайти дорогу до храму. Інколи вистачає щирої молитви, а деколи потрібен контакт із священиком або заохота до Святої Тайни Покаяння. І це є дуже виразний знак на переосмислення свого життя.

Господь посилає попередження до всіх живучих на землі людей, а вся природа неначе закликає нас: шукайте захисту і підтримки у Новонародженого Ісуса! Святе Писання говорить до людей, щоб не надіялися на синів людських, бо в них немає жодного спасення. Маємо цілий ряд прикладів, коли Господь негайно спішить на допомогу своєму народові тоді, коли люди просять милосердя, а відвертається, коли ті виступають проти Нього.

А ми запитаймо себе: Чого хоче Господь від нас? Перш за все маємо добре розуміти свої обов’язки і не боятися брати відповідальність на себе за спасіння своєї душі, родини, дітей. Ісус бажає, щоб ми повірили в Христа не тільки на словах, але й своїм життям ствердили християнську віру. Духовенство, увесь народ нехай звернуться з молитвою і вірою до свого Спасителя. І тільки в цей спосіб виконаємо свій обов'язок перед Батьківщиною, скріпимо добробут наших сімей, гідно виховаємо дітей. І це буде правильною відповіддю на виклики сьогодення.

Пам'ять про те, що «З нами Бог…» є вінцем відродження людини і Церкви у новому Вифлеємі.

Нехай через Різдво Господа нашого Ісуса Христа оновляться наші духовні сили до добрих справ і на подолання всіх труднощів сьогодення.

Схиляючись сьогодні у молитві, поручаю Божому милосердю кожну християнську душу, щоби ці Різдвяні святкування для всіх нас стали справжнім духовним відродженням. Бажаю усім Вам, щоби в цих днях ви якнайповніше скористали зі щедрих Божих ласк.

Хай радість Різдва Христового загостить у кожне наше село та місто, у кожну душу наших краян. Вітаю усіх вас радістю ангелів, що хвалили народженого Дитятка: «Слава на висотах Богу й на землі мир, людям його вподобання» (Лк 2,14). Хай радість, любов та спокій панують у наших серцях, хай мирний дух цього чарівного свята прийде до немовлят і людей поважного віку, до хворих, забутих, бідних і багатих, ув’язнених і вільних! Хай гомін бажаного «Христос Рождається» втішно передається з серця в серце і не вмовкає!

Нехай Новонароджений Ісус благословить всіх вірних Одесько-Кримського Екзархату, засилає свою ласку до всіх людей доброї волі, зміцнює наші сім'ї, допомагає нашій молоді самоутвердитися та визначитися в їхньому житті, покращує життя Українського народу, подає мир у людські серця та благословить всю Україну.

 

Благословення Господнє на Вас!

 

+Василь Івасюк

Екзарх Одесько-Кримський

 

 

Дано в м.Одесі

при Катедральному храмі «Св.Апостола Андрія Первозванного»

у свято Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці святою Анною

дня 22 грудня 2012 року Божого